Петро сидів на дивані у вітальні, читаючи газету, коли раптом почув, як двері відчинились і увійшла Оксана.
.
**Оксана:** Петре, що це таке? (кидає на стіл червоні трусики)
**Петро:** (піднімає голову від газети) Що ти маєш на увазі?
**Оксана:** (з гнівом) Ці трусики. Я їх знайшла на підлозі у нашій спальні. Це не мої!
**Петро:** (здивовано) Я... я не знаю, звідки вони взялися. Може, наш пес якось їх приніс?
**Оксана:** (скептично) Ти серйозно? Пес приніс трусики коханки у хату? Думаєш, я така дурна?
В цей момент до кімнати вбіг їхній пес Барсик, радісно махаючи хвостом. Він мав у зубах ще одну пару трусиків, цього разу синіх.
**Петро:** (розгублено) Ось бачиш, Оксано, я ж казав! Барсик знайшов їх десь на вулиці.
**Оксана:** (втуплюється у пса) Це вже занадто дивно. Де ти їх взяв, Барсик?
Петро піднявся з дивана і почав оглядати пса.
**Петро:** Може, хтось із сусідів розкидав їх? Або в нас у дворі?
**Оксана:** (роздратовано) Петре, ти дійсно думаєш, що трусики просто так зʼявляються на нашому подвір'ї? Мені здається, тут щось не так.
У цей момент двері до вітальні знову відчинилися, і увійшла сусідка Марина.
**Марина:** Ой, вибачте за турботу, але я тут помітила, що мій пес забрав кілька речей з мого балкону. Чи не бачили ви випадково... (зупиняється, помітивши трусики на столі)
**Оксана:** (з подивом) Це ваші?
**Марина:** (почервоніла) Так... вибачте за це. Мій пес часто краде речі з балкона і тягне їх до інших дворів.
**Петро:** (з полегшенням) Ну от, Оксано, все пояснилося. Це не моя вина, а вина собак.
**Оксана:** (засміялася) Ну добре, вибач, що одразу на тебе нагримала. Але більше таких сюрпризів не хочу.
**Петро:** (обіймає Оксану) Домовились. Марина, ваш пес – справжній непосида.
**Марина:** (посміхається) Так, він такий. Вибачте за незручності.
Всі троє засміялися, а Барсик радісно махав хвостом, не розуміючи, чому всі так весело.
