– Син сказав мені: “Мамо, нас четверо, а ти одна!”, – розповідає 65 річна Наталя Вікторівна. – Ми, каже, до саду прив’язані, плюс у нас
купа дитячих речей: іграшки, коляски, самокати. А тобі зібратися – тільки одну торбу перевезти. Візьмемо в оренду тобі, каже, хорошу
квартиру, а що, на роботу ж тобі не їздити. Платити, звичайно, будемо самі ми. Житимеш в тиші і спокої, у вихідні зможеш в гості до нас приїжджати.
Синові Наталії Вікторівні, Остапу, 35 років, у нього сім’я – дружина і двоє дітей-дошкільнят. 7 років тому, після весілля, Остап привів
молоду дружину в квартиру, яка належала їм двом з матір’ю, і відтоді так і живуть всі разом.
Спочатку молоді планували назбирати грошей початковий внесок, взяти квартиру в кредит і з’їхати від матері, але на практиці все
виявилося не так просто. Один за іншим народилися двоє дітей, дружина сидить вже в декреті, який затягнувся надовго, ціни на все зростають, доходи падають.

Але зараз вже зрозуміло, що треба пристосовуватися і взагалі, радіти тому, що є, тому що у багатьох ситуація значно гірша, дехто зі
знайомих навіть на хліб зараз немає.
Про власне житло діти Наталі Вікторівни вже і мови не ведуть.
Квартира у них хоч і трикімнатна, але невелика, і планування не дуже зручне. Наталя Вікторівна живе в самій маленькій кімнаті, туди
ледве увійшла малесенька шафа, тумбочка і невелике ліжко. Діти і внуки займають дві інші кімнати, вони побільше.
– Якісь плюси спільного проживання теж є, – розповідає Наталя Вікторівна. – Онуки ростуть на очах, кумедні такі, щирі та веселі. Але
важко з ними. Звичайно, що в кращому випадку, молодим треба жити окремо від батьків. А літнім людям – від дітей.
Жити вп’ятьох тісно, та й відносини у невістки і свекрухи, прямо скажемо, не склалися зовсім ще з першого дня – спільне проживання
поліпшенню їх не сприяє вже давно. Обидві стримуються щосили, тому що розуміють, посперечатися легко, а що робити потім, незрозуміло.
Батьки невістки з маленького села, допомогти дочці не можуть нічим. Грошима небагаті, квадратними метрами теж.
– Вихід – молодим йти на орендоване житло, – зітхає Наталя Вікторівна. – Але з двома дітьми це теж не так-то просто, як здається на
перший погляд. Тут садок, дитяча поліклініка, знайомий та зручний район, старшому школу вже знайшли хорошу близько біля дому.
Район дорогий у нас, орендувати тут квартиру вони не зможуть, їм же мінімум двокімнатну треба для нормального життя.
– Нехай на околиці знімають! Або взагалі, в області! – пропонують Наталі Вікторівні родичі та подруги.
– Тоді садочок міняти доведеться, – турбується про дітей мати. – А раптом їх попросять звільнити квартиру у будь-який момент – знову
міняти? Та й взагалі, знайти бажаючих здати хорошу і доглянуту квартиру для сім’ї з двома дітьми не так вже й просто!
А недавно син запропонував ось такий варіант – давай, мовляв, мамо, ми знімемо квартиру для тебе!
По-перше, двокімнатна Наталі Вікторівні не потрібна. Їй цілком вистачить навіть і студії, аби чисто було. По-друге, як така столиця їй не
так актуальна. На роботу їй ходити не треба, а значить, можна спокійно оселитися в якомусь маленькому містечку чи селищі під
столицею. Там ліси, парки, невеликі відстані і добрі привітні сусіди – миттю обзаведеться подругами.
А, якщо скучатиме за онуками – так сяде на електричку, і через півтори-дві години буде у них в гостях.
– Як ти про таке думати навіть можеш? – докоряє Наталі Вікторівні найкраща подруга. – Навіть не думай! Остап твій, бач який
молодець! Як гарно відразу придумав. Ось нехай сам збирається і їде в екологічно чисте селище.
Наталя Вікторівна і дітям відмовити не може і свою квартиру залишити теж шкода, вона вже звикла тут жити. Чи зможе освоїтися на
новому місці? Як знайти вихід, щоб всім було добре?
Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне, з вільних джерел