«Плаче за сином і внуком, але крізь сльози працює»: історія 92-річної волонтерки з Рівненщини
💛 «Плаче за сином і внуком, але крізь сльози працює»: історія 92-річної волонтерки з Рівненщини
Вона втратила найдорожчих, але не втратила серця.
Надія Грицак із села Буща на Рівненщині — 92-річна жінка, яка пережила Другу світову, Голод, і тепер — нову війну. Вона поховала сина Віктора, який загинув на фронті у 2022 році, а згодом — онука Олександра, що поліг у 2024-му.
Після подвійної втрати вона могла замкнутися в тиші, але обрала інше — працювати для тих, хто живе і воює. Щодня, з ранку до вечора, бабуся Надія в’яже теплі шкарпетки для наших воїнів.
«Їм там холодно, мокро, а я можу зробити хоч щось. Це мій спосіб допомогти», — каже вона.
За останній рік її руки створили понад 300 пар. Кожна пара — мов молитва, мов дотик матері, якої вже немає поруч. Її сусіди кажуть: «Вона не просто плете. Вона вкладає в нитки любов і біль. І ці шкарпетки — ніби благословення».
Надія Федорівна має шість дітей, одинадцять правнуків, але каже: «Усі мої — і ті, що вдома, і ті, що на фронті». Її доброта — тиха, але незламна.
Тиша говорить гучніше за слова.
Чи зможемо ми вчитися у таких людей — стояти, коли болить? Чи вистачить у нас душевної сили, щоб нести тепло, навіть коли світ холодніє?
📌 Джерело: «Факти»
