👥Пораненим чотири доби сам обороняв опорний пункт: історія Героя України Сергія Гончара з Житомирщини
👥Пораненим чотири доби сам обороняв опорний пункт: історія Героя України Сергія Гончара з Житомирщини
День почався з відчуття втрати.
Житомирщина згадує захисника, історія якого стала символом незламності. Сергій Гончар, старший солдат 115-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, уродженець Олевської громади, був одним із тих, хто без вагань став до зброї на початку повномасштабного вторгнення.
Його шлях у війську почався з 143-го батальйону ТрО, де він ніс службу вдома, на рідній Житомирщині. Але з часом ситуація на фронті вимагала більше — і Сергій вирушив на передові рубежі Харківщини та Луганщини. Побратими згадують: він не боявся роботи, яка вимагала витримки, і ніколи не відступав перед труднощами.
У грудні 2024 року, під час запеклих боїв, Сергій отримав важкі поранення грудної клітки, численні травми, але залишився на позиції. Підрозділ підтримки ще не зміг підійти, а ворог намагався прорвати оборону. І тоді він залишився сам. Чотири доби — поранений, виснажений, майже без сну — Сергій один обороняв опорний пункт, спираючись на артилерію, безпілотники та міномети.
І все це трималося на його силі.
У родині Сергія виростало четверо дітей, і він був найстаршим із братів. Навчався в Олевському ліцеї №3, здобув професію муляра-пічника — роботу, яка вимагала точності й терпіння. Але коли в країну прийшла війна, він зробив інший вибір. Він не був людиною гучних слів — він був людиною конкретних вчинків.
За свій подвиг Сергій отримав найвищу державну відзнаку — орден “Золота Зірка” Героя України. Указ про нагородження підписав Президент. Це символ не лише особистої відваги, а й тієї межі людського терпіння, на якій він стояв сам, тримаючи оборону, коли інші ще не встигли підійти.
Його історія — це не просто факт із фронту. Це приклад того, наскільки далеко може зайти людина, коли розуміє, що за спиною — рідні, земля, життя інших.
І це болить по-особливому.
Чи зможемо ми зберегти пам’ять про Сергія так, як він цього заслуговує?
Що кожен із нас може зробити, щоб передати його історію далі — як справжній урок мужності?
Світло його відваги не згасне.
📌 Джерело: Суспільне Житомир
