Все буде Україна

Пробач, Лєно, але не можу так більше. Я її кохаю
 

І пішов, без пояснень. Я залишилася сама – з дитиною, з боргами, з купою страхів і з відчуттям, що земля під ногами провалилася. Але не могла показати Максиму, що мені важко. Вдень працювала на двох роботах, а вночі прала, готувала, шила, щоб хоч якось звести кінці з кінцями.

Мені тоді здавалося, що не витримаю. Але, мабуть, коли в тебе є дитина – є й сила. Максим ріс розумним, добрим хлопцем. Я не дозволяла собі навіть подумки нарікати на долю.

Минуло багато років. Максим одружився та подарували з дружиною мені онука. У сина власний бізнес, гарна дружина Ірина, новий будинок. Я гордилася ним, навіть коли він мені казав:

Мамо, досить тієї роботи, відпочинь. Ти заслужила. Я все забезпечу.

Я спочатку відмовлялася:

– Максиме, не хочу бути вам тягарем. У тебе сім’я…

– Я без тебе нічого б не досяг. Іра не буде проти, не хвилюйся.

Я й повірила. Та нещодавно Ірина випадково дізналася, що Максим щомісяця переказує мені гроші на картку. І з того все й почалося.

Ввечері я почула їхню розмову з кухні, якраз тоді гостювала. Голос Іри різко лунав у тиші:

Максиме, ти серйозно? Ти утримуєш маму? Навіть не сказав мені!

– Іро, це моя мама! Вона виховала мене сама! Хіба це злочин?

– Ти міг хоча б порадитися! Ми маємо свої витрати, а ти… потайки пересилаєш гроші!

Я стояла за дверима, і мені було так соромно, наче я щось украла. Потім не витримала, зайшла й тихо сказала:

– Ірино, доню, не сваріться. Я не хочу, щоб через мене у вас були проблеми. Максим нічого мені не винен. Я обійдуся…

– Просто не знала, що ви на утриманні. Це треба було обговорити.

Тієї ночі я довго не могла заснути. Було боляче не від слів, а від того, що в моїй душі знову ворухнулося те саме почуття самотності, яке пережила багато років тому.

Максим потім приїхав до мене сам, без Іри. Сів поруч і сказав:

– Мамо, не слухай нікого. Я все одно допомагатиму. Іра просто не розуміє, через що ти пройшла.

– Синку, я не тримаю зла. Головне – щоб у вас у родині був мир. А я жила і без підтримки, якщо треба – знову зможу.

Тільки не треба знову сама, добре? Ти не одна тепер.

І я зрозуміла: усе, через що я пройшла, мало сенс. Бо виростила не просто сина, а Людину.

Які у вас стосунки з дітьми? Вони вам допомагають?

🌸