Провів у ворожому полоні дев'ять років: в Україну повернувся цивільний заручник Богдан Ковальчук
Окупанти схопили хлопця 2016 року на блокпосту, коли йому було лише 17 років, звинувативши в "роботі на СБУ".
Про повернення Богдана "Громадському"повідомила його бабуся Тетяна Гоц. Вона розповіла, що онук уже телефонував їй після звільнення.
"Бабусю, я їду додому", – сказав їй Богдан.
Наразі жінка збирається їхати до Києва, де буде зустрічати онука.
Окупанти схопили хлопця 2016 року на блокпосту, коли йому було лише 17 років, звинувативши в "роботі на СБУ".
Про повернення Богдана "Громадському"повідомила його бабуся Тетяна Гоц. Вона розповіла, що онук уже телефонував їй після звільнення.
"Бабусю, я їду додому", – сказав їй Богдан.
Наразі жінка збирається їхати до Києва, де буде зустрічати онука.
Раніше Тетяна розповідала, що на повернення хлопця з неволі дуже чекав його старенький прадідусь.
Він постійно говорив про Богдана, дивився відео з обмінів, сподіваючися побачити рідне обличчя.
"Якось показували обмін, і він мені кричить: "Таню, там Богдан!". А я йому: "Па, ні, це не наш Богдан". Не витримав. У нього стався приступ, він не зміг. Помер тут, на Волині. Не дочекався", – розповіла Тетяна Гоц.
Як Богдан Ковальчук опинився в неволі
Дев'ять років тому, 2016 року тоді 17-річний Богдан Ковальчук намагався виїхати з окупованої Ясинуватої до бабусі в Торецьк (колишній Дзержинськ).
Хлопець планував закінчити навчання в училищі та отримати український диплом, а не псевдореспубліки "ДНР".
У Ясинуватій терористи затримали Богдана на блокпості.
Юнака звинуватили в нібито співпраці з СБУ, підриві автівок і приміщення "поліції ДНР".
Загалом окупанти "ДНР" оголосили про "викриття" сімох неповнолітніх "диверсантів" з Ясинуватої.
2018 року Богдан Ковальчук отримав вирок від окупаційного суду – десять років тюрми.
Відбувати "покарання" його відправили в колонію окупованого Тореза Горлівського району (нині Чистякове).
Мріяв стати військовим і не зрадив країну
2019 року окупанти пропонували Богдану свободу за умови, що він відмовиться від обміну полоненими та залишиться в окупації. Однак він відмовився.
"Сказав: "Я не зрадник своїм словам". Він завжди мені казав: "Бабусю, я буду військовим усе одно, тому що повинен бути порядок у країні", – розповідала Тетяна Гоц.
До 2019 року вона могла навідувати онука, добираючися через прифронтовий Майорськ, однак після спалаху ковіду пропускати перестали.
Бабуся стукала в усі двері – писала листи в державні органи, щоб добитися звільнення онука, однак їй відповідали, що його "ніде немає".
Зрештою вона роздобула довідку про те, що Богдан перебуває у 28-й колонії в Торезі, після чого у Києві підтвердили, що хлопець у полоні.
В одній камері з Богданом тиждень перебував журналіст Олег Галазюк. 2019 року його, попри "вирок" суду, обміняли та повернули на підконтрольну територію України.
Нормальний, чемний хлопець… Молодий, життєрадісний. Завжди хотів дивитися музикальні програми, які йшли по телевізору… Коли мене перевели в іншу камеру, я через баландера привітав його з днем народження – подарував йому збірник сканвордів", – розповів він про Богдана.
Як повідомляв OBOZ.UA, 14 серпня Україна та РФ провели 67-й обмін полоненими. Нині вдалося повернути 84 людини – військові та цивільні. Дехто зі звільнених українців перебував у неволі ще з 2014 року. За словами президента Володимира Зеленського, майже всім потрібна медична допомога та "значна реабілітація".
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
