“Розпаковуючи речі мого загиблого чоловіка, я знайшла в його броніку… маленькі шкарпетки нашого синочка.

Він поклав їх туди ще до відправки — під час однієї з наших останніх прогулянок. Ми були біля річки, грали, сміялися, і малий намочив ноги. Я подала йому сухі шкарпетки, а мокрі чоловік просто поклав до себе в сумку.

Я тримаю ці шкарпетки в руках — такі маленькі, смішні, дитячі — і серце розривається навпіл. Він вірив, що любов здатна берегти навіть під кулями.
І, певно, берегла. До останнього”
Дружина загиблого героя 

Катерина Хлистун