💙 «Сам тут, а душа — там». Історія родини, яка залишила прикордонне село Студенок на Сумщині

Це історія про дім, який залишився в серці. Про землю, на якій більше не чути сміху. Про родину, що втратила все, крім гідності.

Сергій Дмитренко разом із родиною до 2023 року жив у селі Студенок — просто біля російського кордону. Вони бачили війну зблизька: вибухи, пожежі, зруйновані двори. «Сусіди, будинки — горіли. Ми зрозуміли, що далі залишатися — небезпечно», — згадує чоловік.

Коли рушили з дому, забрали лише документи, кілька речей і дитячі іграшки. Господарство — десятки свиней, 10 гектарів землі, новий сарай — усе залишилося там, на лінії вогню.

Тепер вони мешкають у Чернечій Слободі, Конотопський район. Нове житло просте, але затишне. Є газ, вода, школа для молодшої доньки. Тут — мир, якого так бракувало. Але спокій не стирає туги.

«Батьківщина є Батьківщина… а чужина — вона й в Африці чужина», — каже Сергій.

Щовечора він виходить надвір і дивиться на небо в бік кордону. Каже, що там його серце. «Сам тут, а душа — там».

Родина вірить: колись зможе повернутися. Посадити сад, відбудувати хату, запалити вогонь у печі. Але поки що — тиша, робота й пам’ять про своє.

Ви відчуваєте, як болить місце, де минуло життя?
І чи зможемо ми зробити так, щоб люди, які втекли від війни, знову відчули, що вони вдома?

Поставте ❤️, якщо пам’ять для вас — це не минуле, а продовження любові.

📌 Джерело: Суспільне Суми