Павло втік за кордон з коханкою. А я з дітьми сама залишилась. Якийсь час справлялась, та колишній ні копійки не висилав і я залізла в страшні борги. Тоді й вирішила на рік поїхати на заробітки. Та дітей самих залишати не хотіла, малі ще вони надто. А моя мама померла, тато в іншому селі, має господарство і приїхати не зможе ніяк. Тож довелося просити свекруху.Світлана Михайлівна далеко не найприємніша особа. Вона навіть не спробувала вплинути на свого сина, коли він втік. Навпаки, в усьому мене звинувачувала

 – Від нормальних жінок не йдуть! Ти ніколи не старалась достатньо! В хаті в тебе безлад, у дворі – порядку нема!

Саме тому звертатися до свекрухи мені не хотілося. Але довелось. Я поїхала на рік. Працювала дуже багато й наполегливо, аби швидше повернутися. І ось нарешті я зібралась додому, за дітьми страшенно скучила. Подарунків їм набрала чимало. А про приїзд не попередила, вирішила сюрприз зробити.

Щойно я підійшла до свого старого дому відразу помітила, що щось не так. А коли збагнула, чого бракує – в голові мені запаморочилось. Зник мамин бузок, який ріс перед вікнами. Ненька його обожнювала, а я щороку милувалась цвітінням і згадувала її. Свекруха колись казала, що кущ надто старий і затуляє світло, та я пояснювала їй, що мені він надто дорогий.

– Де бузок? – спитала я у свекрухи, навіть не привітавшись.

От тобі й добрий день і дякую. Зрізала я його! Діти уроки робити не можуть, темно в кімнаті!

 – Яке ви мали право? Я ж пояснювала, що для мене ця рослина особлива! Його мама саджала!

 – Нащо ці сентименти? Не вигадуй! Я тобі добру справу зробила. Подивись, який порядок коло хати. Такого тут ще й не було!

 – Більше, щоб я вас тут не бачила!

 – Як ти зі мною говориш? І це вдячність!

 – Більше я з вами ніяк не говоритиму. Ось вам тисяча євро, як плата, що зі своїми онуками посиділи!

Я дала їй гроші і виставила за двері. Можливо, це було надто жорстоко. Та я ще довго плакала через той бузок. Досі збагнути не можу, чому вона так вчинила. Поясніть, ви б таке пробачили?