Все буде Україна

🕯 «Шість контузій і жодного кроку назад». Історія головного сержанта Станіслава з 108-ї Кодацької бригади

Іноді війна перевіряє людину не раз — а шість разів. І кожного разу вона підіймається.

Головний сержант Станіслав, 38 років, служить уже четвертий рік у складі 108-ї Кодацької бригади ТрО. У перший день повномасштабного вторгнення він був за кермом вантажівки й бачив, як по Дніпру прилітають російські ракети. Уже наступного ранку поїхав у Нікополь: отримав зброю, рив окопи, готував позиції. Каже: «Треба було працювати — от і працювали».

До війни Станіслав мав інше життя: закінчив технікум, працював комп’ютерником і далекобійником, навчався на економічному факультеті. На фронті пройшов кілька спеціальностей — від зенітника й мінометника до старшого розрахунку. А потім свідомо перейшов у піхоту, де найбільше залежить від рішень людини і від її витримки.

За чотири роки служби він пережив шість контузій. Одна з найважчих — коли російський FPV-дрон влетів просто у їхню «Ниву». Один побратим провів у лікарні місяць. Станіслав лише сказав тихо: «Слава Богу, всі живі».

Але він не дозволив собі зупинитися. Тепер відповідає за озброєння роти, навчає молодших бійців, розбирає кожен виїзд і кожну помилку. Для побратимів він — той, до кого йдуть, коли треба порада чи підтримка.
«Втомився, звісно. Четвертий рік. Але нас нема ким замінити», — додає він без драматизму.

Його виснажує не війна, а думка, що діти мають вирости у країні без ракет над головою. Тому він тримається, а дружина тримається за нього — своєю вірою й терпінням.

Станіслав мріє після перемоги продовжити службу, здобути офіцерську освіту й навчати інших. Бо знає: перемога — це не кінець шляху, а початок нової відповідальності.

Чи збережемо ми ім’я Станіслава як приклад тихої сили, що тримає передову?
А чи зможемо підтримати тих, хто, як він, пережив шість контузій і продовжує стояти за Україну?

Поставте ❤️, якщо віра в таких людей — це теж наша оборона.

📌 Джерело: Суспільне Дніпро