Син навіть не покликав на хрещення донечки ні мене, ні батька. А все через гроші. Андрій вважає, що ми не правильно поділили суму
Точніше, Андрій вважає, що ми її з чоловіком дуже обділили. А свекри такої ж думки, уявляєте?
От в нашій родині трапилася справжня драма.
Чесно, я сама у відчаї, тому пишу сюди аби почути бодай якусь пораду - а що ж робити далі?
Отож, ще влітку 2021 року не стало свекрухи.
Ольга Василівна важко хворіла, геть втратила тоді слух та зір. Ми з Миколою піклувалися та
допомагали, як могли.
Але у Бога були свої плани, як то кажуть.
Поховали ми свекруху восени і на 9 день до мене підійшла сусідка, пані Стефа. Вона запропонувала викупити хату Ольги Василівни.
Ми з чоловіком погодилися. Бо що нам в тому селі робити? Далеко їхати ще й сама хата потребувала капітального ремонту, а в нас на той
час не було аж таких грошей.
Тому будинок продали, а гроші поділили між дітьми - однаково і для старшої Інни і для молодшого Андрія.
Донька тоді вчинила розумно - продала з чоловіком свою однушку, доклала гроші та ще
взяли невеличкий кредит, аби купити гарний
будиночок за містом. Там і ліс поруч є, супермаркети, навіть 2 охоронці. Ще вистачило їм
на хороший такий дизайнерський ремонт.
А молодший Андрій вирішив купити машину. Ми, звісно, намагалися сина переконати:
- Ну от бери приклад з Інни. Вони так розумно кошти вклали в нерухомість.
- А в мене що свого розуму нема що повинен на
Інну рівнятися? З самого дитинства постійно її
хвалили.
Ну чуло моє серце, що ця історія з грошима до добра не дійде. І не дарма так переживала.
Мій Андрійко після шлюбу почав жити з Марією.
Невістка до того мала свою невеличку квартирку на Левандівці майже на виїзді з міста.
І от зараз Інна з зятем та дітками живуть у
гарному будинку, запрошують нас щосуботи на шашлики. Зять Петя ще й добудував гараж та
поставив тепличку, донька там вирощує огірочки помідорками. А ще посадили кущики лохини та малини. Ну і дитячі гойдалки купили. Словом, там
дуже гарно та затишно.
А в Андрія все як не в людей. Рік тому невістка народила первістка, зараз от знову вагітна.
Здається, що син так хоче розплодитися, аби стати багатодітним батьком та не піти на війну.
Вони досі живуть в однушці. Там ніде навіть ліжечко поставити, малюк спить у колясці. Тісно, як у рукавичці.
Ну якраз ще на Великдень всі приїхали до Інни в гості. Були ще свати та моя сестра з Польщі навіть приїхала, гостинців привезла. І за столом
Андрій почав правити:
- От мама з татом завжди любили Інну.
- З чого ти це взяв, сину?
- Як з чого? Подивіться, які їй хороми збудували.
- Синку, я тобі та Інні дала грошей порівно. Ти вирішив купити машину, а вони вклалися в будову . Ніхто ж тобі не забороняв вчинити так
само.
- Звісно, вигадали казочку.
Так ми на свято посварилися. А вчора я
дізналася, що невістка Марія народила другу дитинку, дівчинку. І нас з чоловіком навіть не виписку не покликали - все через ті гроші.
Хіба я погана мати? Хіба я тоді погано вчинила?
Невже син на мене так образився?...
