Сьогодні попрощалися з Марією Зайцавою, нашою бойовою посестрою.
Сьогодні попрощалися з Марією Зайцавою, нашою бойовою посестрою.
Її любив весь 2 Інтернаціональний Легіон, бо її було неможливо не любити як молодшу сестричку, як Людину, як Воїтельку. Її любили обережно, як можна любити ніжну квітуку. Хоча Маша точно ніжною квіткою не була. Просто ми всі стримували себе щоб не порушити її внутрішні кордони. Бо в нашій любові було багато поваги до цієї відважної дівчини.
Вона була одним з перших бійців Легіону, і, я сподіваюся, знайшла тут те, чого їй не вистачало в житті в Білорусі: Свободу, Повагу, та теплу родинну любов.
В ній була неймовірна природня шляхетність, вихованість, ерудиція та гострий розум, сміливість.
Наша Одісея була взірцем шляхетної діви воїтельки. Народжена в Білорусі вона стала Українською героїнею.
Наша і в першу чергу моя справа зберегти її пам'ять та славу.
Вічна пам'ять.
(с) Олександр Зеклецький
