🔵 «Сват» тримає стрій: історія головного сержанта з Франківська, який служить від перших днів війни
🔵 «Сват» тримає стрій: історія головного сержанта з Франківська, який служить від перших днів війни
«Громада переживає те, що неможливо виміряти словами.»
Володимир із Івано-Франківська прийшов у ТрО добровольцем навесні 2022 року. Без сумнівів, без паузи, без «а раптом». Тоді він ще не знав, як зміниться його життя, але точно знав одне — буде там, де потрібен. Сьогодні його знають за позивним «Сват» — головний сержант роти 102-ї окремої бригади ТрО Івано-Франківщини, людина, яка тримає не лише стрій, а й людей.
Його служба — це не лише зброя. Це щоденна робота з хлопцями: підтримати, поговорити, пояснити, зібрати всіх у єдину команду. «Я проводжу бесіди, допомагаю хлопцям тримати стрій і триматися одне за одного», — каже він. Просте речення, але за ним — сотні днів і ночей, коли мотивація закінчується, а триматися треба.
Війна принесла йому нову роль: відповідати за соціально-побутові питання, організацію процесів, навчання, злагодженість підрозділу. Там, де інші мовчать, «Сват» знаходить потрібні слова. Там, де хтось опускає голову, він підставляє плече.
І все це зникло за одну мить.
Бо відстань між миром і війною — це не кілометри, а рішення. Рішення, яке він прийняв у перший день і не змінив досі.
Володимир знає: успіх виживання — це мотивація, професійна підготовка і командність. І його підрозділ тримається саме тому, що поруч є такі, як він — спокійні, зібрані, уважні до кожного.
Історія «Свата» — це історія про силу тихої присутності. Про чоловіка, який не шукає гучних слів, але щодня робить те, без чого не стояв би жоден рубіж.
І це болить по-особливому.
Чи зможемо ми належно підтримати тих, хто вже третій рік підставляє плече іншим?
Що кожен із нас може зробити, аби такі історії звучали не тишею, а вдячністю?
Світло його служби не згасне.
📌 Джерело: МІСТО (MI100)
