Експерт з енергобезпеки Михайло Гончар розповів, чи дійсно у столиці «провалили» підготовку та яка роль у цьому ППО.

Енергетична криза в Україні через російські обстріли спричинила дискусію про те, що Харків в умовах війни підготував свою енергетичну інфраструктуру краще, ніж Київ. Своє невдоволення діями київської влади висловив президент Зеленський, а також Денис Шмигаль, новоспечений міністр енергетики, котрий заявив, що Київ підготовлений значно слабше, ніж Харків, якщо зовсім не підготовлений.

ТСН.ua з’ясовував, чи дійсно це так. На думку експертів, така оцінка має передусім політичне забарвлення, враховуючи непрості відносини мера Києва Віталія Кличка з очільником держави, утім, факт таки має місце — Харків дає раду з викликами краще, та й реагує швидше. 

До речі, після гучних заяв в Офісі вирішили створити штаб щодо координації ситуації у Києві, який діятиме постійно, а також мають переглянути правила щодо комендантської години на час надзвичайно холодної погоди.

Мер Києва Віталій Кличко відповівна докори з боку ОП і розповів, що реально зробило та робить місто та столичні енергетики, щоб виправити критичну ситуацію. Виявляється, що за чотири роки війни президент жодного разу не зустрівся з мером столиці, що видається дивним.

Політика чи реальна недбалість?

«Як на мене, то оцінка вищого керівництва частково відповідає реальному стану речей, але тут варто зауважити важливу деталь: питання захисту столиці у будь-якій країні, це не тільки питання місцевої влади, бо це столиця. Тому, звісно, можна показувати пальцем на Кличка, але й треба не забувати подивитися у дзеркало. І поставити собі питання: що зробила центральна влада, щоб допомогти Києву чи хоча б скоординувала дії? На жаль, нічого цього зроблено не було. Тому перекладати провину, як мінімум не є коректно», — зазначив ТСН.ua Михайло Гончар, президент Центру «Стратегія ХХІ» та експерт з енергетичної безпеки.

Щодо оцінки підготовки Харкова, то експерт зауважує, що місцева влада змогла більш якісно використати донорську допомогу, яка надходила з-за кордону для придбання дороговартісного обладнання для когенерації. І Харкову з цим допомагала центральна влада, на відміну від допомоги Києву, де її як такої не було.

«Харків зараз у авангарді, тому що саме перші повітряні атаки росіян на енергетичну інфраструктуру, були по Харкову — 11 вересня 2022 року, коли ворог розніс Харківську ТЕЦ-5. Місто пережило складний опалювальний сезон 2022-2023 років і після цього очільник Харкова Ігор Терехов дуже предметно зайнявся питанням диверсифікації енергетики міста. А саме розосередженням генерації за рахунок донорських коштів та купівлі відповідного обладнання, яке зараз допомагає харків’янам», — пояснює Михайло Гончар

Чому досвід Житомира та Харкова не став прикладом для Києва

На думку експерта, у випадку Києва ситуація мала зовсім інакший вигляд. Росіяни почали атакувати енергетику столиці у листопаді 2022 року.

«Це не в бік виправдання Кличка, але спочатку не було значних ударів по критичній інфраструктурі у межах міста. Росіяни завдавали ударів по енергетичній інфраструктурі, яка підводить електроенергію до столичного регіону — Київщини та Києва. Противник завдавав неодноразових ударів по підстанціях „Київська“ та „Північна“, вони були постійно у полі уваги агресора. Але територіально вони знаходяться не в Києві, а області і це компетенція оператора „Укренерго“, — розповідає експерт.

Іншими словами, поки у Києві чекали, коли енергетики відновлять пошкоджені підстанції, у Харкові займалися закупівлею обладнання та розосереджували генерацію по місту. Тому власне Харків зараз більш готовий до ударів противника, ніж Київ.

«На жаль, тут доречним буде прислів’я: розумний вчиться на помилках інших, а дурень — поки свої не зробить. Це може трохи грубо звучить, але досвід Харкова не став прикладом для Києва», — каже експерт.

До речі, як і досвід Житомира, де теж подбали про енергетичне самозабезпечення ще до великої війни.

«Досвід Житомира багаторічний, і він виходить за межі періоду чотирьох років війни. У Житомирі ще до війни системно працювали над тим, щоб створити систему енергетичного самозабезпечення міста. Звісно, що порівняння Києва та Житомира некоректне, бо різниця за масштабами величезна. Але київська влада могла б взяти досвід Харкова та Житомира з ощадливого розгортання енергоресурсів, створення додаткової генерації. На жаль, у цьому напрямку в Києві майже нічого не робилося. Але у цій ситуації списувати все на київську владу — це теж не правильно. Тим більше, коли мова йде про протиповітряний захист міста, при чому тут київська влада? Коли балістикою росіяни рознесли все, що можна було рознести», — зазначає Гончар.

Ракетні удари та дефіцит енергії з АЕС

Михайло Гончар підкреслює: які б заходи не вживала міська влада, вони будуть марними без надійного щита ППО.

«У Києві зосереджено все, і не тільки енергетичні об’єкти. Тим більше, що по будівлях державного управління вже теж прилітало. Достатньо згадати російську ракету, яка влучила у будівлю Кабміну, і бойова частина дивом не розірвалася. Тому можна казати про підготовку міста чи не підготовку, але які б заходи захисту не були б вжиті, вони не допоможуть, якщо столиця не захищена належним чином від повітряних ударів. А остання атака Росії якраз це засвідчила — чомусь це не так як завжди спрацювало. Тому не варто сподіватися на те, що якісь дії штабів чи інші заходи вирішать проблеми Києва, якщо місто не матиме надійного захисту від ракет та дронів», — підкреслює Михайло Гончар.

Експерт каже, що Харків менший від Києва і за площею, і за кількістю населення. Чимало мешканців виїхали з міста ще на початку війни.

«Тут варто не забувати, що Харків став містом, куди переїжджали наші люди з Донеччини, Луганщини інших прифронтових територій. Тому тут така справа — хтось виїхав, а хтось приїхав. До речі, як і у Києві, хоча безумовно у столиці більше мешканців, ніж у Харкові. Тут київська влада мала б порахувати кількість населення, хоча б непрямими методами, по кількості проданого хліба чи інших продуктів. Маючи орієнтовне число населення, можна було б вирахувати необхідні ресурси, які потрібні для повного забезпечення столиці у складних умовах, або щоб пропрацювати варіанти на випадок виникнення самого критичного сценарію. Принаймні бути до цього готовими», — каже експерт.

Михайло Гончар підкреслює, що зараз Росія цілковито зорієнтувалася на те, щоб максимально уразити Київ, щоб схилити нашу владу до прийняття капітуляційних умов під виглядом так званого мирного договору.