🌿 Тернополянин Володимир Колодій рятував людей після ракетного удару, попри те що втратив своїх рідних
🌿 Тернополянин Володимир Колодій рятував людей після ракетного удару, попри те що втратив своїх рідних
Сьогодні хочеться розповісти про силу, що з’являється тоді, коли здається, що світ падає.
У ніч на 19 листопада ракетний удар по Тернополю змінив десятки доль. Будинок на вулиці 15 Квітня спалахнув миттєво — полум’я затягнуло сходи та балкони, люди опинилися у диму й вогні.
Серед тих, хто побачив біду першим, був Володимир Колодій, мешканець цього ж будинку. Він почув крики сусідів, вибіг надвір і зрозумів, що порятунок має початися просто зараз.
Володимир не розгубився. Облив себе водою, щоб хоч трохи захиститися від полум’я, знайшов драбину, приставив її до фасаду й почав допомагати людям спускатися з балконів.
Він витягнув літню пару, допоміг спуститися 14-річній племінниці, підтримував сусідів, які не могли впоратися з димом. Кожен рух — на межі, кожне рішення — між ризиком і життям інших.
І все це — в моменти, коли серце рвалося від власної новини.
Поки Володимир рятував людей, у вогні загинули його рідні — тесть Ігор та сестра дружини Оксана.
Це те, що не витримує жодних слів. Але він не зупинився, не впав, не відійшов убік. Він продовжив діяти.
І саме це робить його історію такою важливою.
Бо його вчинок — не про подвиг заради фотографії.
Це про людину, яка серед хаосу зуміла зібрати себе в одну точку й вибрати порятунок інших.
Про характер, що формується не в словах, а в жарі, димі й рішенні, яке триває секунди.
Це історія про мужність без пафосу.
Про людину, яка не дозволила болю зупинити себе там, де хтось інший не наважився б зробити й крок.
І тут важливо зупинитися:
Чи часто ми бачимо поруч людей, які здатні робити правильно, навіть коли їм самим болить найбільше?
І чи вистачить нам сміливості бути такими у момент, коли життя поставить перед вибором?
Пам’ять про його вчинок житиме.
📌 Джерело: ACC
