— Ти мусиш віддати мені половину бабусиної

квартири - з такими словами до мене прийшла

рідна мати.

Та все по порядку.

Мама народила мене, будучи незаміжньою. Я, так би мовити, випадковість.

Про це я знала із самого дитинства. Мама не раз

на цьому наголошувала.

— Ти мені все життя переламала - казала мені

мама.

Справа в тому, що мама мене б не народжувала,

але на цьому наполягла бабуся, яка пообіцяла мамі допомагати. Так в було. Бабуся няньчилась зі мною, поки я була менша, коли ж мені було 4 роки - бабця поїхала на заробітки. Все, що заробляла відправляла мамі, щоб та мене

утримувала.

Та мама про мене й не думала - в неї зʼявився кавалер. На двох вони спускали гроші, що відправляла бабуся. Мене ж відправили в інтернат.

Скажу чесно, що в інтернаті мені було навіть краще, бо мамин чоловік не раз мене бив та

ображав. Мама ж за мене не заступилась

жодного разу, навпаки вона підтримувала свого 

ухажора і звинувачувала мене у всьому.

- Треба думати, що говориш і допомагати матері, тоді тебе ніхто не чіпатиме. А так заробила - то маєш - казала мама.

Коли мені було 11, бабуся повернулась додому і виставила мама з її мужиком геть. Вони відразу кудись повіялись.

Бабуся мене виростила. Вона всього мене

навчала. З її допомогою я добре закінчила школу

та вступила на бюджет.

Коли я почала працювати, то фінансово стала допомагати бабусі, щоб ій було легше. Вона стала для мене найріднішою людиною. До мами я такої любові не відчувала.

За весь час, що я жила з бабусею, мама жодного

разу не приїхала та не подзвонила, щоб поцікавитись як я.

3 роками бабусі не стало. Це була надзвичайно важка втрата для мене. Я місяць на розмовляла ні з ким і не могла нічого робити. Та заради памʼяті про неї вирішила жити далі. Мама ж і на похорон не приїхала.

А минулого тижня приходить до мене і каже:

— Ти мусиш віддати мені половину бабусиної

квартири.

• Ти навіть не запитаєш як я чи про бабусю щось? Відразу вимагаєш.
• Мені потрібно десь жити, то відразу й говорю про важливі речі, а тоді буде все решта.
• Як же твій чоловік?

Відкрити

• Він вигнав мене.
• То я зроблю те ж саме. Я тобі була непотрібна маленькою, а ти мені не потрібна зараз. Ти проміняла мене на чергового чоловіка. Бабуся виростила й поставила мене на ноги, ти ж за всі ці роки і не згадала, що в тебе є донька.

Характером я пішла в бабусю, тому не поступилась, а прогнала маму. Не хочу бачити і чути її, бо вона мене зрадила і не заслуговує на

те, щоб називатись «мамою».

Як би зробили ви?