«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Ти серйозно? Обіцяла допомагати, щоб я могла встати на ноги, а тепер просто розвертаєшся й кажеш: “розбирайся сама”? – кричала до мами

Моя мама вже 20 років на заробітках. Вічні валізи, сльози в аеропортах, дзвінки з різницею в часі

Вона пропустила мої перші концерти, випускний, перше кохання. Але я завжди виправдовувала: “Вона ж для мене старається…”І справді – вона мені купила квартиру, допомогла з машиною, оплачувала мені навчання, ремонти, кредити – все. Я завжди знала: якщо щось станеться, мама підстрахує. Та цього року все перевернулося з ніг на голову.Ми не бачилися майже 2 роки, і я бігла її зустрічати на вокзал з квітами. Але вона виглядала якось… інакше. Ніби літає над землею. Усміхнена, нафарбована, у новому пальто.

У перший же вечір за столом вона зітхнула, повернулася до мене і сказала:

– Доню, мені треба щось важливе сказати.

– Що трапилося?

– Я… я зустріла чоловіка. Він іноземець. Ми разом живемо вже пів року.

– Що?

– Ти збожеволіла?

– Доню, я щаслива. І вирішила… що більше не зможу тебе фінансово підтримувати. Мені теж хочеться пожити для себе.

Я думала, що це жарт. Але вона сиділа серйозна й спокійна, ніби сказала щось буденне, а не обрушила мій світ.

– Ти серйозно? Ти 20 років працювала, щоб я могла встати на ноги, а тепер просто розвертаєшся й кажеш: “розбирайся сама”?

– Доню, тобі вже не 15. У тебе є житло, є машина

– Завдяки кому?! Завдяки тобі! І ти зараз усе це перекреслюєш?

– Я не перекреслюю… просто втомилася бути “гаманцем”.

Мене накрило так, ніби всередині хтось висмикнув дріт із запобіжника.

– Ти егоїстка!

– Я? Егоїстка? Я 2 десятиліття жила не своїм життям!

– А зараз вирішила “включити щастя”? Дуже вчасно!

Ми посварилися так, що сусіди стукали у стіну. Мама встала, взяла свою валізу і сказала:

– Якщо тобі треба час – бери. Але моє рішення остаточне. Я хочу пожити для себе.

І пішла.

Чесно? Я відчуваю злість, образу, розгубленість.Так, знаю, що вона має право на своє життя… але й мені болить, що мама, яка була моєю опорою, раптом перестала нею бути.

Ми досі майже не говоримо. І я не знаю, чи зможу пробачити швидко. Але ця зима стала точно не святковою – а скандальною та переломною

Що порадите?

"Поділіться своїм настроєм після прочитання! Яке емодзі найбільше відповідає вашим почуттям зараз?" ❤️, 😠, 😢, 😄 — виберіть те, що резонує з вами!

Вам буде цікаво

 



 

Все буде Україна