💛 «Тримаюсь, допомагаючи іншим»: історія дружини військовополоненого з Маріуполя, яка не втратила віру

Її життя розділилося на дві частини — до війни і після полону чоловіка.
Галина з Маріуполя чекає на свого чоловіка Олексія, який потрапив у полон ще навесні 2022 року. Останнє повідомлення від нього — 16 березня, коли місто горіло під російськими обстрілами. Відтоді — жодної звістки.

Галина не здається. Вона об’їздила півкраїни у пошуках бодай якоїсь інформації: зверталася до Координаційного штабу, СБУ, Червоного Хреста, писала запити, телефонувала у всі можливі служби. Навіть наважилася поїхати до окупованої Оленівки, бо чула, що там може бути її чоловік. Перетинала блокпости, ночувала під обстрілами, але повернулась із тим самим — невідомістю.

Сьогодні вона живе на Буковині. Волонтерить, плете маскувальні сітки, допомагає родинам інших полонених. Каже, що лише це не дає зламатися:

“Я рада за кожного, кого повертають, навіть якщо мого серед них немає. Тримаюсь, допомагаючи іншим — бо мовчання не рятує”.

Галина створила групу підтримки для дружин і матерів полонених. Вона координує листування, ділиться новинами, дає поради тим, хто щойно пережив найстрашніше — зникнення рідної людини.

Вона могла б замкнутись у тиші болю. Але вибрала — діяти. І кожен день перетворює на крок до повернення чоловіка й надії для інших.

💬 Як Ви вважаєте, що дає людині силу не зламатися, коли її коханий у полоні?

💬 Чи можемо ми зробити більше, щоб підтримати тих, хто щодня живе між болем і вірою?

📌 Джерело: 0629. com. ua