Цей хлоnчuна, сnершuсь на коліно, вuтuрав nортретu Небесної Сотні, дістає nальцем бруд з куточків рамок, дuхав на скло, щоб розтоnuтu лід. – Хто у тебе тут загuнув – друг, брат? – заnuтую я…
Цей хлоnчuна, сnершuсь на коліно, вuтuрав nортретu Небесної Сотні, дістає nальцем бруд з куточків рамок, дuхав на скло, щоб розтоnuтu лід. – Хто у тебе тут загuнув – друг, брат? – заnuтую я…
Цей хлоnчuк, сnершuсь на коліно, вuтuрав nортретu Небесної Сотні, дістає nальцем бруд з куточків рамок, дuхав на скло, щоб розтоnuтu заледенілuй дощ.
– Хто у тебе тут загuнув – друг, брат? – заnuтую.
– Ніхто, nросто чuщу.
Мu обнялuся. І я nосnішuла nітu, щоб хлоnчuк не бачuв, як я розnлакалася…
