⚡ «Тут усі говорять російською — це не Україна»: доньки Ґонґадзе про першу поїздку на батьківщину
⚡ «Тут усі говорять російською — це не Україна»: доньки Ґонґадзе про першу поїздку на батьківщину
Мирослава Ґонґадзе поділилася зворушливою історією: у 2008 році вона вперше привезла доньок до України — і ті сказали слова, яких вона не забудe. Вони очікували чути українську мову всюди, але почули російську. («Тут усі розмовляють російською. Це не Україна», — сказала одна з дочок.)
Візит зайняв три тижні — сім’я їздила по Карпатах, Києву, зустрічалася з родичами. Мирослава пояснює: тоді в країні панувала мовна неоднорідність — українську чули переважно в західних регіонах, але російська була поширеною, особливо в містах.
Більше того: цей візит супроводжувався страхом. Мирослава знала, що справи з убивством її чоловіка, журналіста Георгія Ґонґадзе, не завершені, що правосуддя ще не відбулось. І це створювало тиск, який вона відчувала щодня.
Зараз доньки вже живуть своїм життям. Старша Нана працює в Україні як волонтерка та викладачка англійської, молода Соломія бере участь у проєктах, пов’язаних з Україною. Мирослава каже: тепер рішення, коли приїжджати — за ними.
Вона вважає, що мовна самосвідомість — частина самоідентичності. І те, що діти не відчули себе «вдома» під час тієї поїздки — говорить багато про те, наскільки мова впливає на сприйняття місця й приналежності.
💬 Як Ви вважаєте, чи маємо ми сьогодні достатньо говорити про мову ідентичності, аби діти, особливо у діаспорі, відчували себе вдома?
💬 Які кроки треба зробити, щоб українська стала мовою не лише символом, а реальною частиною повсякденного життя країни?
📌 Джерело: Obozrevatel
