🕯️ «У мене загинули рідні, знищений дім — історія нацгвардійця з Кривого Рогу, який повернувся з полону»
🕯️ «У мене загинули рідні, знищений дім — історія нацгвардійця з Кривого Рогу, який повернувся з полону»
Він вижив у пеклі російського полону. А коли повернувся — не знайшов дому, куди мріяв повернутись.
Микита Шаульський, військовослужбовець Національної гвардії з Кривого Рогу, провів у російському полоні два роки і дев’ять місяців. Його звільнили 30 грудня 2024 року. У день, коли всі чекали дива, воно сталося і для нього — двері неволі відчинились. Але за ними не було радості.
Коли Микита повернувся, дізнався страшну правду: у його дім влучила ракета. Під завалами загинули його молодший брат Максим та бабуся Валентина. Те місце, куди він обіцяв собі повернутися, тепер — чорна порожнеча.
«У полоні я молився лише про одне — щоб усі вдома були живі. Я уявляв, як повернуся, як ми з мамою підемо до річки, як з братом знову будемо сміятись. А потім дізнався, що немає ні дому, ні сміху. Тільки пам’ять», — розповів Микита журналістам.
Він пережив тортури, голод, холод і приниження. Каже, що найбільше тримала думка про Україну. «Ми знали, що нас не забули. Кожне слово “чекаємо” — це було як повітря».
Тепер він починає життя спочатку. Без дому, але з вірою. Без родини, але з людьми, які його підтримали. Із пам’яттю, яка болить, але не дає зламатися.
Микита каже, що його місія тепер — говорити. Щоб усі знали, що таке полон і скільки сердець він забрав. І що навіть після найтемнішої ночі — світло повертається.
— Ви коли-небудь уявляли, що можна вижити в полоні, але втратити все, заради чого жив?
— Як ми можемо допомогти тим, хто повертається з війни не лише з пораненнями, а з тишею в душі?
Поставте ❤️, якщо пам’ять для вас — це не минуле, а продовження любові.
📌 Джерело: Суспільне Дніпро
