📰 «Усе накопичується — втома, втрати, але про СЗЧ не думаю»: історія бійця “Кирила” з 128-ї ОГШБр

Молодший сержант на позивний «Кирило», 35 років, родом із Бериславщини, уже багато років служить у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. 

Своє рішення піти в армію він називає законом серця — там, де інші відступали, він стояв. Удруге вступив до лав ЗСУ після демобілізації — з 2015-16 років досвіду було достатньо, аби не здаватися.

У бою під Кліщіївкою він отримав серйозне поранення — осколок пробив шию — але лишився на позиції понад добу, доки не добрався до медиків. Після лікування повернувся на фронт уже з БПЛА, працював у розвідці, коригував удари й допомагав планувати операції.

Кирило пройшов через 27 діб без відпочинку на одному з найгарячіших напрямків — Торецькому. Його батальйон “вимагав” від нього не лише мужності, а й стійкості духу, точності й вміння працювати в нестабільних умовах, коли ворог панує над полями й шляхами.

«Усе накопичується — втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю».

Словами він не брязкає: імена, які він знає з обличчя й по голосу, він пам’ятає — водночас ризикуючи й живучи з думкою, що має бути опорою для інших.

💬 Як Ви вважаєте, чи має бути в школах урок «Кирила» або інших сучасних героїв — як приклад служіння і стійкості?

💬 Що, на Ваш погляд, сильніше показує справжнього солдата — порятунок побратимів чи здатність залишатися у строю, коли все навколо ламається?

📌 Джерело: Uzhgorod