Холодний осінній ранок, дрібний дощ. Молоденька дівчина, зовсім ще дитина, загорнувшись в промокле покривало, тремтить від холоду і швидким кроком прямує в бік лісу. В руках, притискаючи до грудей, вона тримає зовсім крихітний згорточок. Озираючись назад вона додає крок …
– Я люблю тебе!
– Я тебе теж, ми завжди будемо разом!
Тримаючись за руки, Оленка і Максим гуляли вулицями рідного села. Мріяли закінчити школу, вступити в один інститут, одружитися і жити довго і щасливо.
Оленка почала відчувати нездужання, з’явилася нудота вранці. Що таке відбувається? Наташка, подруга Оленки, відразу поставила їй діагноз: – Та ти вагітна …
Оленка побігла до Максима. – Ти що дурна? Я ще школу не закінчив, у мене немає професії. На що ти хочеш жити? Єдиний вихід це позбутися дитини. Оленка йшла додому, слова Максима немов досі різали її слух.
Незабаром став помітний живіт. Мама завела розмову з дочкою. Оленка не стала нічого приховувати, вони завжди були з мамою як подружки, розповіла все як є. Приголомшені новиною батьки, що покладали на дочку великі надії, пообіцяли Оленці, що все буде добре.
Пологовий будинок … Оленка просить принести сина, але їх зустріч чомусь відкладають. Що таке? Що трапилося? Увечері, коли всі медсестри зібралися в сестринській, Оленка пішла хоч одним оком подивитися на сина. Проходячи повз сестринську, вона почула розмову … – Завтра потрібно все рано підготувати. Мати Оленки приїде за її сином і відвезе його в Будинок малятка. А Оленці завтра потрібно повідомити, що її сина більше немає.
Оленка не змогла стулити очей. Не чекаючи світанку, вона закуталася в покривало, взяла сина на руки і обережно спустилася у вікно палати першого поверху. Вона бігла, бігла і всю дорогу шепотіла синові: – Я тебе нікому не віддам!
За лісом було маленьке село, в якому жила бабуся Оленки. Оленка прибігла до неї, ридаючи, розповіла все що сталося. Бабуся, притиснула Оленку разом з сином до себе: – Не плач! Я вас нікому не віддам!
Фото ілюстративне з вільних джерел