Я виходила заміж у 20 років, чоловікові на той момент було 27. Почали жити зі свекрами. Вони важкі на характер люди. Все додому несли і зберігали, як “плюшкіни”.

Нам нічого не дозволяли змінювати чи викидати, навіть, у своїй кімнаті, не те, що в квартирі.

– Ви винесете на смітник звідси щось лише, як мене не стане – говорив свекор.

Як я завагітніла, то ми вирішили змінити меблі у своїй кімнаті, щоб все було сучасно облаштовано. Через це такий скандал розгорівся. Свекруха кричала:

– Ти тут свої порядки наводити не будеш!

Тоді не на жарт злякалась, бо не знала чого від них чекати. Свекруха демонстративно лягала “помирати”. Зрештою, ми таки внесли нові меблі.

Також були сварки, що я не так готую, не так прибираю, і дитину, згодом, не так виховую. Я зверталась до свекрів на ім’я по-батькові або просто казала “чуєте”. Через це і зовиця приїжджала присоромити мене.

– Де таке бачено, щоб свекрів так називали, як ти називаєш? Має бути “мама” і “тато”. Посоромилася б – говорила вона.

Я ж з таким ставлення не можу їх називати батьками. Вважаю, що так кажуть на людей, коли дійсно відчувають, а не через силу і не тому, що разом живете. Тому свою думку змінювати не буду.

Як вважаєте хто з нас правий? Як ви називаєте свекрів?

"Ця історія залишила слід у вашому серці? Покажіть це своїм емодзі — нам важлива ваша думка!" 💜