Це дозволить наростити частку вітчизняного озброєння в економіці.

Повномасштабна війна змінила роль оборонно-промислового комплексу в українській економіці. Якщо раніше оборонна галузь розглядалася як окремий сектор державної політики, то сьогодні вона дедалі більше перетворюється на фундамент економічної стійкості, технологічного розвитку та безпеки країни. Для швидкого масштабування та зміцнення вітчизняного ОПК був запущений в Україні спеціальний податковий та митний режим Defence City. Однак для більшої ефективності, законодавство потребує вдосконалення та адаптації до сучасних реалій ринку, пише УНН.

Defence City як інструмент економічної трансформації

Спеціальний режим Defence City створювався як механізм стимулювання оборонного виробництва через податкові інструменти та спеціальні митні умови для підприємств оборонно-промислового комплексу. Його головне завдання полягає в тому, щоб залишати більше ресурсів всередині компаній для розвитку виробництва, модернізації обладнання, наукових досліджень та залучення інженерних кадрів.

У цьому контексті Defence City можна розглядати як один із інструментів нарощення виробничої та технологічної спроможності ОПК. Його потенціал полягає в тому, що податкові стимули можуть залишати більше ресурсу всередині підприємств для R&D, модернізації виробництва та залучення інженерних кадрів 

Однак на практиці реалізація спецрежиму стикається з низкою проблем. Йдеться про законодавчі прогалини, які ускладнюють приєднання до Defence City підприємств, які працюють в секторі ОПК.

Серед ключових проблем учасники ринку називають відсутність чітких критеріїв щодо аудиту компаній, необхідного для приєднання до спецрежиму, невизначеність із вимогами до обороту підприємств, що створює бар’єри для малого та середнього виробника, а також надмірно жорсткі критерії допуску, які не завжди враховують специфіку роботи бізнесу в умовах воєнного часу.

Представники галузі неодноразово звертали увагу, що окремі норми потребують доопрацювання, аби система не перетворилася на інструмент відбору лише великих гравців, залишивши поза межами підтримки інноваційний малий та середній бізнес.

На думку Гетманцева, важливо щоб спецрежим залишався відкритим для інноваційних команд і defence-tech стартапів, тоді він буде ефективним інструментом розвитку оборонної галузі.

Водночас ефективність Defence City залежатиме від того, чи буде підтримка достатньо сфокусованою та незакритою для інноваційних команд і defence-tech стартапів. У багатьох країнах саме оборонні дослідження й розробки ставали джерелом технологій подвійного призначення. Тому для України важливо, щоб частина оборонних витрат працювала не лише на поточні потреби фронту, а й на створення нової оборонно-технологічної екосистеми

Урок Польщі та ризик імпортної залежності

Гетманцев звертає увагу на приклад Польщі, після 2022 року сусідня країна суттєво наростила оборонні витрати – із 2,2% ВВП у 2021 році до орієнтовно 4,5% ВВП у 2025 році. Проте близько 80% капітальних оборонних витрат припадало саме на імпорт.

У результаті обороноздатність зміцнювалася швидко, але внутрішнє виробництво не отримувало пропорційного ефекту. Для України така модель може бути лише тимчасовим рішенням.

Для України в короткостроковому періоді імпорт озброєнь і комплектуючих часто є вимушеним, бо пріоритетом залишаються швидкість постачання та потреби фронту. Однак, у середньостроковій перспективі стратегічним завданням є поступове збільшення частки внутрішнього виробництва там, де це можливо. Наприклад, у дронах, ремонті й модернізації техніки, боєприпасах, електроніці, засобах зв’язку, програмному забезпеченні та суміжних технологіях

Саме тому Defence City має працювати не лише як податкова преференція, а як повноцінна промислова політика.