💙 Віктор «Мацик»: волинянин, який пройшов фронт від Києва до сходу і не зламався
💙 Віктор «Мацик»: волинянин, який пройшов фронт від Києва до сходу і не зламався
У цьому дні є щось особливе — відчуття шляху, який людина проходить не заради слави, а заради правди.
Доброволець із Волині Віктор Ковальчук, позивний «Мацик», став тим, хто пішов на війну не чекаючи наказів. Уже 25 лютого 2022 року, на другий день вторгнення, він записався до тероборони Луцького району й став на захист підступів до Києва. Згодом його шлях проліг до 100-ї окремої механізованої бригади, де він пройшов повноцінне бойове хрещення і нині служить командиром бойової машини 3-го механізованого батальйону.
До війни Віктор жив звичайним трудовим життям: 14 років працював забійником худоби, заробляв руками, не боявся важкої роботи. Але всередині мав те, що не вимірюється професією — внутрішній стрижень і готовність підставити плече. Мабуть, тому війна застала його не розгубленим, а зібраним. Він твердо знав, де має бути.
За ці роки «Мацик» пройшов напрямки, де земля пахне порохом: Серебрянський ліс, Торецьк, Покровське, Костянтинівка. Там, де інші шукали укриття, він шукав рішення. Там, де інші вперше стискали зброю, він стискав її з молитвою й думкою про рідних — маму, дружину Наталію, доньку Аліну та сина Дениса. Сам каже: усе працює разом — і віра, і самоконтроль, і любов, яка не дає впасти духом.
Його історія — не про гучні заяви. Це історія людини, яка прийняла війну як обов’язок і не змінила себе під її тиском. Він був тим, хто не загубив людяності в окопах, не втратив відчуття дому, навіть коли був за сотні кілометрів від нього.
Чи часто ми замислюємося, що кожен доброволець мав інший шлях — простий, мирний, але залишив його заради нас?
І чи здатні ми бачити за словом «воїн» людину, яка просто не могла вчинити інакше?
Поставте ❤️, якщо вірите, що історії таких людей — це наша спільна сила.
📌 Джерело: VSN
