Бабуся завжди проклинала маму, кричала, що вона погана жінка. Тато спершу намагався розбороняти їх, але потім просто під час сварки кудись утікав. Переховувався частенько у гаражі
Мама також бажала бабусі важкої смерті, казала, що на її могилі буде танцювати. І коли мені було 13, то бабусі не стало через рак. І вона дійсно дуже і дуже мучилася. А коли її поховали, то мама одразу після поминків викинула всі її речі. Диван, одяг, фотографії, посуд, документи, книги.
Тому от я зрозуміла, як це – бути невісткою. І щиро сподівалася, що моя свекруха виявиться адекватною жінкою. У 17 років познайомилася з Олегом, разом навчалися в університеті. А після 4 курсу він зробив мені пропозицію.
Свекруха, Ганна Петрівна, до речі жила в Італії. Я спершу зраділа, думала, що така велика відстань не зіпсує наші стосунки. Однак, пані Ганна виявилася дуже сварливою та прискіпливою жінкою.
То поки я в Італії спину гнула, ти у моїй квартирі хазяйнуєш?
– Я ж просто хотіла вам допомогти, тут поприбирала.
– Правильно, знайшла собі дурника з квартирою готовою і одразу вирішила на собі вженити!
Свекруха думала, що я кохаю Олега тільки через житло. Це не був розкішний будинок, а квартирка на 2 кімнатки зі стареньким ремонтом. Щоразу я слухала її докори та лайку, прокльони та сварки.
Десь через рік після весілля свекруха перестала вже працювати закордоном та повернулася додому. Я якраз народила донечку і щиро сподівалася, що бабуся допоможе мені няньчити малюка. Але натомість знову слухала образливі слова “яка ти криворука”, “голову діряву маєш”, “як мій син таку нікчему вибрав”.
Раз я не стерпіла таке скотиняче відношення:
– Краще б допомогли мені. Я і їсти готую, і за дитиною слідкую і прибираю. А ви тільки кричите мені під руку.
– А ти взагалі писок до мене не смій відкривати!
Це була остання капля. Ми зібрали всі речі з Олегом та переїхали на орендовану квартиру. Свекруха потім ще всім сусідам розказала, мовляв, я обікрала, забрала золото та срібло.
Так минуло декілька років. Ми з Олегом купили власне житло, народила синочка Матвія. Тільки от свекруха не змінилася. Взагалі вигадала, що я дітей нагуляла від алкоголіків і сама не просихаю. Олег спершу намагався поговорити з мамою, але потім просто уникав з нею зустрічей.
Загалом, так ми прожили окремо майже 5 років. Але декілька місяців тому свекруха захворіла, виявили рак. НІ я, ні Олег не могли відвернутися від хворої родички.
Я розуміла, що перевозити свекруху до нас – то найгірший варіант. Тому вирішили з чоловіком найняти їй медсестру. Лікарка приходить щодня, дає ліки. А сусідка з 2 поверху за 100 гривень на тиждень прибирає у мами.
Досі тримаю образу на свекруху за сварки. Пані Ганна не збирається просити у мене вибачення. Ну але ми не кинули її напризволяще, не відвернулися у таку скрутну хвилину.
Може, вона колись усвідомить свою помилку та попросить вибачення. А зараз хай просто лікується та одужає. Я їй зла не бажаю. "Поділіться своїм настроєм після прочитання! Яке емодзі найбільше відповідає вашим почуттям зараз?" ❤️, 😠, 😢, 😄 — виберіть те, що резонує з вами!