💪 Він умів будувати дім, а потім почав будувати захист: історія волинянина Едуарда Денисюка

У Луцьку сьогодні особливо відчутно, що справжня сила часто народжується не в гучних словах, а в простих щоденних вчинках.
Едуард Денисюк — один із тих чоловіків, які ніколи не ховалися за спинами інших.

Він народився й виріс у Луцьку. Працював будівельником — професія, де потрібно терпіння, розуміння та відповідальність.
Едуард будував стіни, лагодив дахи, робив людей щасливими своєю роботою.
Але з початком великої війни перед ним постало інше завдання.

Едуард пішов до війська.
Спочатку став сапером — робота, яка вимагає холодної голови й гарячого серця.
Його завданням було входити туди, де небезпека, знешкоджувати те, що могло забрати життя інших.
Пізніше він став водієм-хіміком у підрозділі радіаційного, хімічного та біологічного захисту 100-ї бригади.
Це служба, де кожен день — відповідальність, де помилки не прощають.

Побратими кажуть:
Едуард — той, хто завжди працює першим і мовчить останнім.
Той, хто вміє жартувати перед виходом і тримати стрій у найважчі хвилини.
Той, хто не шукав слави, а шукав, як бути корисним.

Його історія — про чоловіка, який умів будувати, а навчився захищати.
І саме такі люди створюють основу, на якій тримається наша країна.

Чи зможемо ми пам’ятати Едуарда Денисюка не просто як військового, а як людину, яка обрала шлях служіння?
Чи зможемо сказати своїм теплом те «дякую», яке він ніколи не просив?

Пам’ять — це завжди трохи світла.

Поставте ❤️, якщо пам’ять для вас — це продовження любові.

📌 Джерело: Еспресо. Захід