👥Волинянка вступила в ЗСУ після зникнення чоловіка: історія сили, яка почалася з болю
👥Волинянка вступила в ЗСУ після зникнення чоловіка: історія сили, яка почалася з болю
Є історії, що починаються з тиші, але ведуть до рішучості.
Бо інколи після втрати голосу всередині з’являється сила, яку важко пояснити.
Волинянка Оксана Куява, колишня вчителька зі села Хотешів, вирішила вступити до Збройних сил України після того, як на фронті зник її чоловік — Роман. Востаннє він вийшов на зв’язок у серпні 2024 року. Після того — жодної звістки, жодного підтвердження, тільки чекання, що стискало дні в довгі мовчазні години.
Рідні шукали інформацію, зверталися до всіх можливих структур, але відповідей не було. Невідомість стала частиною дому, частиною щоденного болю.
Тиша вмить стала важчою.
Оксана зізнається: залишитися вдома, просто чекати — було нестерпно. Тому вона прийняла рішення, яке змінило її життя. Подала документи, пройшла підготовку й стала заступницею командира з психологічної підтримки у військовому підрозділі.
Вона каже, що йшла не заради статусу чи схвалення — вона йшла заради нього. Заради Романа. Заради віри, що так вона ближче до правди.
Перші тижні служби були непростими: нові люди, нова відповідальність, зовсім інший ритм. Але Оксана тримається. Уміє слухати, уміє підтримати, уміє бути поруч. Каже, що саме це дає їй сили — бути корисною там, де хтось інший може отримати шанс повернутися додому.
Історія Оксани — не про героїзм. Вона про любов, яка не зникає. Про вибір, зроблений серцем. Про людяність, що стає бронею, коли життя кидає найважчі випробування.
Чи вистачить нам уважності підтримати таких жінок, як вона?
І чи зможемо ми пам’ятати, що за кожною формою стоїть особиста історія, біль і надія?
Світло її вибору — тримається міцно.
📌 Джерело: VSN
