💛 Вона залишила портову роботу заради служби Україні: історія миколаївської військової Тетяни Дукаревич
💛 Вона залишила портову роботу заради служби Україні: історія миколаївської військової Тетяни Дукаревич
У цьому дні є щось світле й сильне.
Миколаївка Тетяна Дукаревич — жінка, яка змінила своє життя не через обставини, а через внутрішній вибір. Вона залишила стабільну роботу в порту й одягнула форму тоді, коли країні потрібні були люди, здатні тримати тил так само впевнено, як і передову.
Тетяна багато років працювала у Миколаївському морському торговельному порту.
Починала вагарем, потім стала обліковцем — робота точна, відповідальна, щоденна. До повномасштабної війни вона жила тим, чим живе багато українців: праця, дім, турбота про родину. Але 24 лютого змінило не лише країну — змінило й її рішення.
На початку вторгнення вона твердо перейшла на українську мову. Це, каже, був перший символ внутрішнього рішення. А наприкінці червня 2024 року зробила другий крок — приєдналася до 100-ї окремої механізованої бригади. Там стала діловодом — людиною, яка відповідає за документи, облік, соціальний захист, організацію процесів.
Це служба без вибухів, але з величезною відповідальністю — бо кожен документ означає чиюсь реальну долю.
Поряд з її рішенням — родина.
Донька Аліна займається акробатикою, стала першокурсницею львівського коледжу.
Мама Світлана теж почала навчатися.
Тетяна ж — після служби, вечорами — вивчає університетські курси спеціальності «Менеджмент». Предмет «Ділова українська мова» став для неї не просто навчальною програмою, а особистим символом змін.
І все це — не про втечу від минулого. Це про дорослий вибір, який роблять тихо.
У підрозділі про Тетяну кажуть одне: вона тримає свою ділянку роботи так само чітко, як інші тримають позиції. Документ, виплата, довідка, облік, соціальний захист — нічого не проходить повз її очі.
Її служба не про шум. Вона про порядок, який дозволяє триматися тим, хто на передовій.
Це торкнулося кожного серцем.
Чи достатньо ми цінуємо тих, хто змінює мирну роботу на службу, щоб підтримати країну там, де все починається?
І чи розуміємо, що сила України — не лише у штурмах, а й у людях, які тихо виконують важливе поруч?
Повага до неї житиме.
📌 Джерело: Nikpravda
