“ВРЯТУВАВ ВІН ДУЖЕ БАГАТО ЛЮДЕЙ”: У РІВНОМУ ПОПРОЩАЛИСЯ З ВІЙСЬКОВИМ ЛІКАРЕМ АНДРІЄМ ДЯТЛИКОМ
У РІВНОМУ НА МАЙДАНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 24 ЛИПНЯ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ВІЙСЬКОВИМ ЛІКАРЕМ АНДРІЄМ ДЯТЛИКОМ. 33-РІЧНИЙ ЧОЛОВІК — З БАГАТОДІТНОЇ РОДИНИ. ВІН ДВІЧІ ЙШОВ ДОБРОВОЛЬЦЕМ НА ФРОНТ РЯТУВАТИ ЖИТТЯ ВІЙСЬКОВИМ Й ЗА СЛУЖБУ БУВ НАГОРОДЖЕНИЙ ДВОМА НАГРУДНИМИ ЗНАКАМИ — “ІЛОВАЙСЬК – 2014” І “ЗНАК ПОШАНИ”. ВІЙСЬКОВИЙ ПОМЕР 21 ЛИПНЯ ВІД ПОРАНЕНЬ, ЯКІ ОТРИМАВ НА ХАРКІВЩИНІ.
Андрій Дятлик був десятою дитиною в сім’ї й мав по п’ять братів і сестер. Брат Тарас озвучив звернення своїх батьків, яке вони попросили зачитати на прощанні сина:
“Андрій двічі став на захист нашої Батьківщини. У 2014 році, коли добровольцем пішов на Донбас у складі Азов і у 2022 році, коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Ми з теплом згадуємо, як Андрій годинами працював у нашій сімейній друкарні в селі Корнин, вкладаючи всю свою душу в кожну надруковану сторінку”.
За інформацією на сайті Рівнеради, Андрій Дятлик закінчив школу № 10. Пізніше вивчав іноземні мови в литовському та чеському університетах. У 2012 році вступив в Одеський медичний університет. Через два роки добровольцем пішов у військо, служив в Іловайську в медпункті.
Вдруге Андрій Дятлик пішов в ЗСУ 24 лютого 2022 року, пригадав його командир Андрій:
“Познайомились ми з ним у перший день повномасштабного вторгнення в рівненському військкоматі, коли прийшли виконувати свій громадянський обов’язок. Врятував він дуже багато людей. Це сотні й порахувати неможливо. Рятував він не тільки фізично, але й духовно допомагав людям. Всі кажуть, що коли він був поруч, то ніби з’являлася якась додаткова енергія, яка давала наснаги та сили йти рухатись далі”.
Волонтер ГО “Бульдозер” Валентин Ніконенко, розповів про останній день життя Андрія Дятлика:
“До останнього Андрійко виконував свій обов’язок, як лікар. І це був його виїзд для того, щоб дослідити місцевість на яку треба було приймати перших поранених. Ланцет накрив місце їхнього розташування”.
6 липня, у свій 33-й день народження, внаслідок російського обстрілу на Херсонському напрямку Андрій отримав поранення. 21 липня він помер у лікарні. На наступний день його тіло у Рівне привіз волонтер Валентин Ніконенко.
“Я знайомий з цією родиною 40 років. Андрійка, я пам’ятаю маленьким хлопчиком та підлітком. Потім наші шляхи не сходились до останнього моменту, коли я дізнався про його поранення і вже пізніше про його смерть. Везти сина, якому 33 роки, як і моєму старшому синові, між ними різниця всього два місяці — це дуже складно”.
Поховали старшого лейтенанта медичної служби Андрія Дятлика на кладовищі Нове у Рівному.
