Якщо людина не цінує себе і свою працю, її не цінуватиме ніхто, навіть рідні люди, і це дуже гірка правда нашого сьогодення.
– Пані Ніно, можливо ви чай поп’єте з нами хоч сьогодні, куди вам вже зараз спішити?
– Ні, не зможу сьогодні, вибачте мене, будь ласка, мені ще на другу роботу треба встигнути сьогодні, поспішаю дуже.
Ніна вже багато років прибирає головний офіс компанії: близько 10 кабінетів і трохи більше 50 співробітників. Хороші зарплати, звичайно, і завищені вимоги до всіх без винятку, починаючи від менеджера і закінчуючи звичайнісінькою прибиральницею.
Ніна вже більше 12 років прибирає кабінети і коридори з ранку і до обіду, а після біжить на другу роботу. Після того, як і там всі приміщення прибрані, сміття винесено і пил протертий до блиску, жінка відправляється поспіхом додому для того щоб перепочити хоч трішечки і потім приготувати вечерю на всю велику сім’ю. Коли всі вечеряють, вона теж швидко миє за всіма посуд і прибирає, бо вранці потрібно прокинутися, щоб приготувати сніданок усім і обід.
Ніна вже 26 років у шлюбі, народила 2 дочок і сина. Чоловік багато років п’є. Зараз ноги каже його турбують, а раніше, повертаючись з роботи, втомлена Ніна його по сусідах та друзях шукала, і вела на собі додому.
А сьогодні додому вона тягне два великі пакети з продуктами, ввечері вона отримала зарплату. Біля вхідних дверей зустрічає її маленька внучка Світланка, за нею стоїть незадоволена середня дочка Міла.
– Чому так довго? Вона мені вже всі вуха прожужала вже! Подивися за нею, поки я пройдуся, до друзів сходжу, хоч трохи голова відпочине!
Дівчина, не дочекавшись згіднох відповіді своєї мами, тікає з дому голосно грюкнувши дверима. Маленька Світланка, посміхаючись, проситься на ручки до бабусі. Хоч руки у бабусі втомлені та натруджені від важкої праці, але вона бере внучатко на руки. Рання дитина, народжена, як здавалося колись Мілі, від великої любові, через два роки потрібна була лише бабусі і тітці.
Втомлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті, які вже давно засохли, їх варто мити не одну годину – все як і завжди. Ніна сумно зітхає, садить свою маленьку внучку за стіл і дає їй листок і олівчики, щоб трішки помалювала, бо Ніні ще стільки всього потрібно встигнути зробити. Сама жінка відправляється готувати. Ніна витягує з сумки усі продукти, які сьогодні купила, відкриває порожній холодильник і все кладе гарненько на полички. Миє велику каструлю і йде по картоплю.
Через годину з’являється молодший син злий та голодний. З порога він бурчить на втомлену матір, жаліється, що ще з обіду зовсім нічого не їв. І знову Ніна у відповідь лише мовчить, вислуховуючи кожен докір.
До 8-ої години вечора вона йде на третю роботу, в цей час вона ходе прибирати у великий швейний цех. Світланка залишається вдома зі своєю тіткою.
Ніна повертається з робити дуже пізно, на годиннику вже близько десятої вечора. Прийшовши втомленою додому, жінка ще вислуховує різні суперечки між своїми дітьми, вони тільки й те роблять, що докоряють один одного.
– Ніно, а можливо досить вже бавити своїх дорослих дітей? Ну що ти їх вічно шкодуєш, вони ж тобі всі на шию сіли! Давай сина в армію, дочку середню, Мілу, на роботу, внучку в садочок, – говорять жінки на роботі.
– Ви що, ви ж нічого не розумієте! Сина ноги турбують. Та й внучці в садок рано, тільки 4-й рік пішов, слабке у неї здоров’я. А дочка Мілана? Ні професії, ні розуму у неї немає. Так може заміж вийде скоріше і влаштує своє життя, подивимось, витягну, можливо, всіх!
Через 7 років нічого не змінилося. “Діти” підросли хіба, син навіть встиг 8 місяців пропрацювати на мийці. Не сподобалося, кинув і знову “оселився” вдома біля телевізора.
Середня дочка, Мілана, час від часу влаштовується працювати продавцем, але через нестачу, вічно в мінусі. Заміж вона так і не вийшла – лінива, характер непростий, та й як господиня з неї зовсім ніяка
Старша дочка більше 5 років проживши на квартирі з хлопцем повернулася додому. Дізнавшись, що у неї не може бути дітей, той вирішив з нею відразу розлучитися.
Радує Ніну зараз тільки улюблена внучка Світланка, яка любить її просто так і нічого ніколи не просить, лише хоче проводити час зі своєю бабусею.
Ніна щодня повертається дуже втомленою з роботи, роки вже не молоді, здоров’я не те. Плаче ночами, але нікому матері пошкодувати, вона завжди всім винна. У дітей і так проблем багато, хіба їм до мами. Ніна навіть не хоче думати, яке буде її життя, коли вона вже не зможе працювати, все тягнути на собі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.