«Забрали більшу частину мого серця»: спогади про полковника Сергія Захаревича
🕯️ «Забрали більшу частину мого серця»: спогади про полковника Сергія Захаревича
Полковник Сергій Захаревич з Умані, командир 110-ї механізованої бригади імені Марка Безручка, віддав життя за Україну 1 липня 2025 року — під час балістичного удару по Гуляйполю на Дніпропетровщині. Родина та побратими говорять: він був не просто вояком, а наставником, людиною честі і духу.
Війна для Сергія почалася ще в 2014-му. В АТО він брав участь у найзапекліших боях, потім — у завданнях в тилу ворога у складі Сил спеціальних операцій. Дружина Оксана розповідає, що Сергій був стриманим на війні, але вдома — люблячим і компанійським. Його посмішки, жарт, добрі слова пам’ятають всі, хто з ним був.
Їхнє знайомство з Оксаною почалося в парку «Софіївка» в Умані — там, де вони гуляли, танцювали під мелодії вуличних музик. Він став для неї не лише бойовим командиром, а опорою, другом і коханим.
Сергія також пам’ятають як справжній авторитет: люди шанували його слова, вчинки і відповідальність. Зараз рідні ініціюють присвоєння йому звання Герой України — щоб подвиг не залишився без визнання.
💬 Чи достатньо історій про Героїв — про їхнє життя до війни, не лише про смерть?
Джерело: Суспільне Черкаси
