«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Завдяки колишньому чоловіку знаю точно, що нікому не дозволю керувати моїм життям, що б не було.

Ми з Іваном разом ще зі студентських років. Коли одружились, жили в гуртожитку, згодом купили квартиру. Тоді ж вирішили відкрити власний бізнес. Це було кілька продуктових палаток, які згодом переросли в магазини.

Справи йшли добре, бізнес давав прибуток. Іван забажав, щоб я займалась родинним затишком, а він – вестиме справи. Так і зробили.

Я завжди старанно готувала сніданки та вечері чоловіку, щоразу щось нове та смачненьке. Іван клопотався у наших магазинах.

Навчилась заради нього навіть пекти, бо куплену випічку Іван не любив.

На себе гроші не витрачала, а, коли хотіла зробити бодай нігті, чоловік казав:

– Для чого це тобі? Ти все одно вдома, нікуди не ходиш, а я й таку тебе люблю.

Минулого тижня чоловік пішов як завжди на роботу, а я клопотала на кухні. У двері задзвонили, це був юрист. Він увійшов і простяг мені папку з паперами.
– Підпишіть – сухо промовив гість.

Це були документи на розлучення. Там зазначалось, що я отримаю 600 000 гривень та кімнату в комуналці.
Я відразу зателефонувала до Івана.

– Як це розуміти? – питаю. Яке розлучення?

– Ти подивись на себе в дзеркало, на кого ти схожа? Мені соромно з тобою між люди йти, а лягати спати, то геть гидко – випалив чоловік.

Його слова були як ніж у спину. Я пожертвувала собою заради нього, а він тепер мене викидає, як щось непотрібне.

Зібравши речі, я поїхала геть. В комуналці мене чекала стара кімната з обдертими шпалерами та без меблів. Мене опанував розпач. Кілька днів я сиділа в кімнаті і нікуди не виходила.

Коли ж наважилась, то зустріла Івана, він гуляв з молодою дівчиною та дитиною двох років. Ними виявились його нова дружина та донька.

Тоді я вирішила, що теж будуватиму нове життя. Спершу зробила ремонт у своїй кімнаті – пофарбувала підлогу, поклеїла шпалери, все гарно прибрала та купила меблі – стіл, шафу і ліжко.

Тоді вирішила й собі відкрити бізнес. Досвід у мене є, бо з Іваном разом будували нашу мережу магазинів. Та й за освітою я бухгалтер, гроші рахувати вмію.

Моєю справою стала флористика. Квіти любила завжди, тому й вирішила зробити з цього свою справу. Відкрила невеличкий магазинчик квітів, а в соцмережах створила сторінку, де рекламувала свій товар та давала пораду по догляду за різними рослинами. З часом справи пішли вгору.
За 4 роки я купила квартиру та мала вже три магазини у сусідніх містах.

Та й в особистому житті все налагодилось, у мене є наречений, та заміж я не поспішаю.

На днях зустріла Івана, він помітно постарів і змарнів. Справи у нього йдуть не найкраще – молода дружина домом не займається, її цікавлять лише гроші, а в бізнесі зараз теж погані часи.

Не уявляю, як я колись жила з цим чоловіком. Тепер він мені здається таким жалюгідним. Та завдяки йому знаю точно, що нікому не дозволю керувати моїм життям, що б не було. Навіть рада, що так сталось, бо знаю, що я все здолаю.

Які складні життєві ситуації у вас були? Як ви щ ними впорались?

Все буде Україна