Чоловік повів мене після весілля жити до своїх батьків, сказав, що це і його дім теж. Мої свекри відразу заборонили приходити в гості моїм батькам.
Мені інколи життя здається щасливим та спокійним, але чомусь люди самі його собі вміють псувати, ще й як. На наше життя також особливо впливають дуже часто рідні люди. Вони, самі того не розуміючи, роблять нам його нелегким.
Після нашого весілля ми з моїм чоловіком, Олексієм, вирішили жити у його тата з мамою. Тобто, він сказав, що так буде краще для нас на той час, так як це його будинок, він звик до нього, він все життя у ньому жив. А оскільки нам не прийдеться шукати житло своє зараз, то ще й гарні гроші зекономити зможемо. Орендовані квартири не визнає, каже чому він повинен блукати по чужих хатах і платити гроші чужим людям, викидаючи їх на вітер, якщо у нього є свій власний дах над головою, не варто його цуратися. Спочатку мене все влаштовувало, я розуміла, що лише таким чином ми зможемо заощадити хоч трохи грошей, а згодом придбати і своє житло. Свекра зі свекрухою я бачила рідко, адже багато свого часу проводила на роботі. Але після появи дочки у нашій родині все кардинально змінилося.
У мене останнім часом досить часто буває таке враження, що це не моя дочка, а моєї власної свекрухи. Як тільки дитина починає вередувати, вона бере її і починає заколисувати просто прямо на руках. Я кажу, що так робити не потрібно, я сама впораюся, але вона мене не чує зовсім, вірніше робить вигляд, що не чує. Свекруха стверджує, що у мене неправильний підхід до виховання дітей. Каже я не лагідна, так як росла в нелюбові, внучку вона хоче виховувати по-іншому, вона охоче оточити її турботою. Пояснювати, що це моя дитина і право виховання залишається за мною просто марно. На цьому ґрунті почалися непорозуміння. Чоловік постійно на все мовчить. Від цього мені стає дуже прикро.
По-друге, в будинку свекрухи у мене навіть немає особистого простору. До зали я з малюком не можу піти погратися, так весь час дивиться телевізор свекор, на кухні мені теж місця немає – в цій кімнаті майже постійно знаходиться свекруха. Пробувала про це поговорити з чоловіком. Він сказав, що я просто перестала цінувати добро, його мама зараз дуже нам допомагає у такий непростий для нас час, а я просто вже не ціную цього і не бачу її старань. До всього іншого з недавнього часу, чомусь, мої свекри заборонили приходити в гості моїм батькам. Бачите його мамі важко спілкуватися з моєю.
На початку, коли приходили мої батьки, вони просто йшли в іншу кімнату і демонстративно з ними не спілкувалися. Потім до цієї традиції приєднався і мій чоловік. На сьогоднішній день тільки я з донькою ходжу до своїх батьків, а запрошувати їх до себе в гості не маю права.
Я пробувала говорити з чоловіком про все це, що відбувається в нашому домі, пояснювати йому, що мені хочеться бути господинею в своєму будинку, що так в сім’ї не має бути, що ні мій голос, ні моя думка зовсім не рахується. Нехай це буде навіть орендоване житло, але я буду мати хоч свободу дій. Де хочу там і буду гратися з дитиною, буду наводити свої порядки і вибирати кого хочу бачити в гостях, а кого ні. Вмовляю чоловіка перейти жити, хоча б на якийсь невеличкий час, до моїх батьків. У мене є частина квартири, в якій живе моя бабуся, вона двокімнатна, кажу давай поживемо деякий час там. Але мій чоловік уперто відмовляється від моєї пропозиції, він вважає, що в нього є вже дім, і це наш дім також. Це мене засмучує, я вже не знаю що робити.
Виходить, що якщо я хочу жити добре і бути господинею у своєму домі, то мені потрібно розлучитися зі своїм чоловіком.
Фото ілюстративне – pixabay.
