В шлюбі з чоловіком ми вже 25 років. Маємо одну доньку Наталку і нещодавно вона вийшла заміж за Андрія. Вони зустрічалася ще з інституту.

Хлопець не поганий, кохає нашу доню, поважливо ставиться до мене з чоловіком, працює на заводі, має золоті руки.

Однак я навіть не могла собі уявити, що в 50 років через зятя я з чоловіком залишуся буквально на вулиці.

Ми все життя прожили у двокімнатний квартирі, яка належить чоловіку. Особистого житла я не маю, так як після смерті моєї мами написала відмову від батьківської хати в селі на користь молодшої сестри. Бо саме сестра весь час доглядала маму і я вирішила, що так буде

справедливо.

В зятя власного житла немає, оскільки його батьки проживають в однокімнатній квартирі.

Після весілля дітей виникло питання - а де треба

жити?

І тому було прийнято рішення тимчасово орендувати квартиру. Так вони прожили 3 місяці, але на заводі, де працював зять, сталося скорочення штату. Відповідно, Андрій залишився без роботи та грошей катастрофічно не

вистачало.

Але вже з перших днів стало дуже

скрутно:кожного дня витрати на продукти,,

предмети особистої гігієни, оплата комунальних послуг. В мене з чоловіком мінімальна пенсія, у доньки зарплата тільки 10 тисяч. А зять взагалі ніде не працює і не пробує навіть шукати роботу, боїться навіть з хати вийти через ТЦК!

Мало того, ви розумієте, як то жити ще разом з

кимось. Я почуваю себе не комфортно,

елементарно навіть в ліфчику у себе вдома не

можу ходити.

І ось вчора донька мені заявляє:

- Мамусь, а як ти дивишся на те, аби

перебрались в село до тітки Олени? Просто ми вже про дитинку думаємо, а місця мало для нас всіх.

- Доню, та як ми поїдемо в село? Як ти думаєш, як на то відреагує тітка Олена?

• Ну це ж теж твоя хата, ти там жила і маєш на неї такі самі права, як тітка.
• Я ж написала відмову від хати після смерті бабусі!
• Мамо, ви з батьком вже старенькі, а ми молода родина. Нам нема де жити. Квартира в місті, я ходжу тут на роботу. Тож, будь ласка, вирішуйте це питання. В селі 4 кімнати, та й тітці з вами буде веселіше.

На цьому наша розмова закінчилася. А я в ступорі. Чоловіку поки що нічого не розказала.

Боюсь.

Яке рішення мені прийняти? Як правильно мені поступити? Моя сестра, звісно не буде проти нашого переїзду в село, однак, як мені залишити квартиру, весь свій стабільний ритм життя?

Я дуже люблю свою доньку і хочу, щоб в неї все

було гаразд. Але тепер виходить так, що ми з

чоловіком навіть не маємо де жити.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!