«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Мої свекри залишили своїм дітям шикарний спадок: будинок з двома виходами. Спеціально будували так, щоб після того, як їх не стане, все залишилося в двох рівних частках: для сина і для дочки.

Будинок, як в дзеркальному відображенні: два ганки по обидва боки і однакові земельні ділянки. Здавалося б живи та радій, все дісталося порівно, але сестра мого чоловіка виявилася недоброю людиною. Життя нам немає у власному домі

Мої свекри залишили своїм дітям шикарний спадок: будинок з двома виходами. Спеціально будували так, щоб після того, як їх не стане, все залишилося в двох рівних частках: для сина і для дочки. Будинок як в дзеркальному відображенні: два ганки по обидва боки і однакова кількість соток ділянки. Я познайомилася зі своїм чоловіком, коли його батько ще був живий, він все і облаштовував, хоча ми поки орендували з чоловіком квартиру до тих пір, поки не стало його батька і ми не вступили в спадщину, а сестра зі своєю сім’єю вже давно жили на своїй половині будинку.

До речі, про сестру мого чоловіка: вона старша мого чоловіка на 9 років, велика різниця у віці, і коли їх мами не стало, то моєму чоловікові було всього лише 14 років, сестра взяла всі турботи про брата на себе, свекор багато працював, щоб забезпечити себе та дітей. Сестра вчила з чоловіком уроки, виховувала, годувала і звикла за стільки років завжди командувати. Чоловік дуже поважає і навіть боїться свою сестру. Після того як не стало свекра, ми, звичайно ж, переїхали на свою успадковану половину великого будинку. Тепер я вже думаю, що простіше було б все таки нам орендувати окрему свою квартиру – жити з сестрою мого чоловіка просто неможливо спокійно, навіть через стінку, адже вона себе вважає главою всього будинку! А чоловік навіть слова сказати не може проти неї!

Тільки вона вирішує: яким кольором потрібно фарбувати обидві половинки фасаду будинку, що садити в присадибній ділянці. Я хотіла якось навесні поставити собі тепличку, а зовиця заборонила мені це робити: «Огірки з помідорами ти і на ринку купиш, ділянкам потрібен тільки ландшафтний дизайн». Вона сама розрахувала – як це повинно все виглядати, і навіть фахівця викликала, зробили план, замовили бригаду, щоб ті висаджували декоративні дерева, кущі та квіти. Гаразд би, вона сама за це платила, якщо лізе до нас, але ж ні, де там – за її ідеї на нашій половині мали ми заплатити, чоловік навіть кредит узяв на всю цю красу, а мені ще й потрібно постійно підтримувати ті порядки так, як того хоче сестра мого чоловіка.

У нас є діти: їй доньці 12 років, нашій доньці 5 років. Так ось, її дочка може бігати де завгодно, і до нас без стуку заходити. Але зате наша дочка не повинна лізти на їх половину, тому що топче там квіти і доріжки їм, та й у нас вона повинна обережно біля будинку ходити і нічого не топтати, бо це загальний дизайн – нехай сусіди заздрять. Якісь наші ідеї не вітаються, тому що це не вона придумала, а тому апріорі наші ідеї повинні бути поганими, вона навіть чути нічого не хоче. Єдине що – мій чоловік їй не дозволив втручатися в нашу обстановку всередині будинку, хоч за це йому спасибі, набрався сміливості протистояти сестрі, а то і туди б вона свого носа пхала.

Між нашими невеличкими ділянками є гарненька і затишна альтанка, сестра її називає будинком родинних засідань та нарад, вона вирішила там влаштовувати сімейні посиденьки, і, звичайно ж, голова – це вона. Мене це зовсім не подобається – ми там не радимося, а вислуховуємо її вказівки, що вона цього разу закомандує нам: кому і чим займатися на ділянках, і найважчу і брудну роботу вона завжди звалює на нас з чоловіком. Ми в неї як раби, і машина у нас повинна возити все найбрудніше – наприклад, мішки з добривами. Свій салон, вона і порошиною не забруднить. Бувають у нас і добрі часи в цій альтанці: наприклад, спільні свята. Вона тоді трохи добрішає, вибачається за минуле, обіцяє вирішувати все разом. Але на наступний день її як підміняють – знову вона та сама зла начальниця для нас.

Багато знайомих та друзів мені радять примітивні речі: продайте половину будинку, орендуйте собі окремо квартиру десь далеко від сестри. Але оренда – це теж не вихід при своїй оселі, а чоловік навіть чути не хоче про продаж батьківського будинку, адже тато спеціально старався для нього і сестрі перечити не буде. Тим більше містечко у нас дуже добре, хороший садок і школа, все дуже близенько. Я вже звикла тут до своєї роботи, а чоловікові до роботи 30 хвилин їзди на машині, щоб на свою роботу дістатися. Начебто все влаштовує, якби не ця жінка. Чоловік у сестри чоловіка мого хороша людина, тиха, він постійно мовчить і слова наперекір їй не скаже, а ось дочка – копія мама, теж починає вести себе з нами дуже тактовно. Не хотілося б їхати з цього будинку, але жити так все життя теж не вихід. Що робити, як далі бути?

 Ukrainians.Today 

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Все буде Україна