«Ну, господине, допомога моя потрібна? Скільки салатиків ти приготувала? Втомилася, напевно? Говори, що робити!» Я відповідаю, що допомога не потрібна. Буде салат і м’ясо. “І це все?” – щиро дивується
У 2020 року ми з Олегом одружилися, батьки скинулися і подарували нам гроші на простору двокімнатну квартиру. Ми вирішили, що треба запросити наші сім’ї відзначити новий рік разом, зібратися всім за одним столом. Але так як всі живуть далеко, домовилися, що до нас в гості ми їх чекаємо 30 числа, а 31 всі відзначають Новий рік у себе вдома.
За 10 днів я стала продумувати, як відзначати свято.
Я хотіла зробити все красиво і стильно. Однакові келихи, тематичні серветки. Ніяких тазів олів’є з минулого і різномастого посуду.
Відмова від майонезного буйства і ковбасних нарізок. Один салат зі свіжих овочів і м’ясо на грилі. Смачно, просто, недорого. І без шкоди для організму.
У п’ятницю ми з чоловіком заїхали в супермаркет і на ринок. Купили овочі, м’ясо, шампанське. В принципі, мені навіть біля плити стояти не довелося. Овочі я нарізала часточками і полила оливковою олією за годину до приходу гостей, а м’ясо передбачалося готувати на домашньому електричному грилі. Шампанське охолоджувалося.
І ось, дзвінок у двері. Наші батьки, а також молодший брат чоловіка на порозі. Вручають нам подарунки, ми обіймаємось. Запрошуємо до кімнати. Свекруха проходить на кухню: «Ну, господиня, допомога моя потрібна? Скільки салатиків ти приготувала? Втомилася, напевно? Говори, що робити!» Я відповідаю, що допомога не потрібна. Буде салат і м’ясо. “І це все?” – щиро дивується вона. Те, що сталося далі змусило мене відчути себе сиротою на чужому святі життя.
Свекруха покликала мою маму, вони стали розмовляти про те, що потрібно терміново нарізати олів’є. Молодший брат чоловіка взяв ключі і за вказівкою свекрухи поїхав до них додому за маринованими закрутками. Мужиків вони послали перекурити на вулицю і повернутися з міцним, сиром, ковбасою і трьома батонами хліба. На кухні запанував хаос. Стукали ножі, варилася картопля в каструлі.
Ніхто мене ні в чому не дорікав, ні в тому, що мало їжі, ні в тому, що я готувати не вмію. Просто рідня взяла все в свої руки. Мені довелося піти на балкон і тихо плакати на самоті. Там мене виявив чоловік і покликав мою маму. Вона підійшла, обняла мене і сказала: «Донечко, шампанське з ананасом – це не їжа. В будинку 4 мужика, їм мало одних овочів. Вони не наситяться, не отримають задоволення від свята!»
Я відповіла, що їх потворний тазик з олів’є зіпсує свято мені. Я не хотіла, щоб всі переїли, а потім ще й розум помутніє від напоїв. Чим поганий мій варіант?
Але мама побігла на кухню, треба було розкладати їжу по тарілках. Моя вишукана сервіровка виявилася нікому не потрібна, на стіл видерлися чашки, салатниці і тарілки різних калібрів і кольорів. Через півгодини брат чоловіка привіз 4 банки з соліннями – помідори, огірки, червоний болгарський перець в олії з часником, мариновані шматочки кабачків.
Сіли за стіл. Я намагалася посміхатися і брати участь в бесіді, щоб нікого не образити. Через годину свекор попросив пошукати в аптечці щось для травлення. Я відповіла, що у нас таких немає. А сама подумала – ось, варто було об’їдатися? Коли всі стали збиратися додому, я запропонувала забрати їжу з собою. Її було дуже багато, нам двом стільки не з’їсти. Але гості відмовилися. Сказали: «Ой, не треба, ми на рік вперед наїлися. Залиште собі. На новий рік готувати нічого не доведеться!»
До 31 грудня моя образа зникла. Я по-іншому стала дивитися на ситуацію. Може, і правда, не варто нав’язувати гостям, які старше нас в 2 рази, своє бачення столу? І варто було заздалегідь подумати про їх смакові вподобання? Чи все-таки мої гості не мають рації? І треба було пригощатися тим, що подала на стіл господиня будинку?
