«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Син каже, що якщо вони запросять мене на весілля, значить і з боку невістки теж потрібно буде всіх запрошувати, а там багато родичів, це і батьки, і сестра з чоловіком, а ще й бабуся.

Це дуже багато людей, а значить і великі витрати. Я з нетерпінням чекала дня весілля, готувалася. Але син мені заявив, що весілля не буде. Вони зі свідками сходять в РАЦС і просто розпишуться

Я все розумію – що і час складний, і важко в матеріальному плані, але ж я чекала на цю подію все своє життя. Мріяла, як поведу свого
єдиного сина до вівтаря. Нарешті я дочекалася, син одружується, але відмовився робити весілля. Більше того, навіть на розпис мене не кличуть.
Сина я ростила його сама. Чоловік пішов і я одна виховувала Івана з 6 років, все своє життя поклала на його виховання. Можна
сказати, цілодобово працювала. Вдень на основній роботі, а вечорами ще підробляла, і все для того, щоб забезпечити сина усім необхідним.
Як могла, крутилася, тільки щоб син ні в чому не потребував. Кожну відпустку проводила тільки з сином. Своїм особистим життям
зовсім не займалася, та й часу не було. У мене були кавалери, які пропонували жити разом, але мені нікого не треба було, може просто
не ті чоловіки були. Зате тепер, через 20 років, я можу пишатися своїм сином. Він у мене виріс на славу – і красивий, і розумний.
Я йому допомогла здобути освіту, після чого сам знайшов хорошу роботу, і тепер живе самостійним життям окремо від мене.
Приблизно з півроку, як зустрічається з дівчиною, зібралися розписуватися. Вона теж у нього працює, і вдвох почали збирати гроші на
своє житло. В цьому я їх підтримую, намагаюся, навіть іноді допомагати, коли є можливість. Невістка мені дуже сподобалася, хороша
дівчинка з області, але живе в місті і сама себе забезпечує.
Я з нетерпінням чекала дня весілля, готувалася. Але син мені заявив, що весілля не буде. Вони зі свідками сходять в РАЦС і просто
розпишуться, після чого трохи посидимо в кафе і на цьому все. Виявляється, невістка захотіла саме так, щоб ніяких батьків не було, що
з її боку, що з боку мого сина. Вони пояснюють це тим, що у них немає грошей, та й ніякого бажання немає влаштовувати торжество.

Загалом, на весілля мене запрошувати ніхто не збирається.
Я, якщо чесно, цього не розумію, адже він у мене єдиний син, і цього дня чекаю більше ніж він. Син каже, що якщо вони запросять мене,
значить і з боку невістки, теж потрібно буде запрошувати, а там багато родичів, це і батьки, і сестра з чоловіком, а ще й бабуся. Це
говорить, дуже багато людей, а значить і великі витрати.
Я навіть спробувала їм запропонувати грошей, що, мовляв, частину витрат оплачу я, але вони так не хочуть. Тоді, я запитала, чи можна
хоча б в РАЦС прийти, привітати і піти додому.
Мені дали зрозуміти, щоб я не смикалася і сиділа вдома. Я прекрасно розуміла, що це ідея невістки, що мій син б до такого ніколи не
додумався б, як вона йому каже, він то і робить. Син намагався мене втішити, ти каже, мамо, не переживай і не турбуйся, ми до тебе на
наступний день приїдемо з тортиком, тоді і відсвяткуємо. Ну як я можу не хвилюватися, адже він мій єдиний син, заради якого я
відмовилася від усього, як він цього не розуміє.
Так мені просто прикро, за себе і за нього, що він так може зі мною робити. Все якось не по людськи, всі мої рідні і знайомі знають про
весілля, мене постійно запитують, а я не знаю, що їм відповідати. Як невістка каже, у нас сучасне весілля, без гостей і батьків. Я цього
не розумію. А найбільше я боюся того, що буде далі. Якщо йому зараз говорять, що його мати не потрібна, а він погоджується і навіть не пручається.
Я боюся втратити єдину, рідну мені людину. А якщо ця невістка придумає, взагалі мене на поріг не пускати, то що, він мене не пустить.
Може я, звичайно, даремно себе накручую. Але вже як є, я – мати, і я переживаю, за свого сина.
Фото ілюстративне – svadba.net.
Джерело

Все буде Україна